Мої дру­зі їха­ли пла­цкар­том до Іва­но-Фран­ків­ська на нау­ко­ву кон­фе­рен­цію, і абсо­лю­тно випад­ко­во зро­би­ли цей кадр. Вра­зи­ла Його про­сто­та. Навіть постіль не брав: спав на бру­дно­му стар­лін­ку. Усім ваго­ном ски­ну­ли­ся йому на чай, а він усмі­хнув­ся щиро, над­пив, а цукор схо­вав у кише­ню пуло­ве­ра. Дітей при­го­щу, каже