javascript javascript 13 лютого 2026, 18:47
  • 1
  • 7
  • 77

7 коментарів

    • javascript javascript 5 місяців тому · Автор

      @xrin-z-bezodni

      Чудо­во, ось повчаль­на каз­ка з мора­л­лю про чува­ка, який всіх ненавидів.

      Жив-був у малень­ко­му місте­чку чоло­вік на ім’я Мар­ко. Він ніко­го не любив. Йому зда­ва­ло­ся, що всі нав­ко­ло — дур­ні, леда­чі або лице­мір­ні. Сусі­ди його дра­ту­ва­ли, діти під вікна­ми — зли­ли, коле­ги — викли­ка­ли презирство.

      Мар­ко часто повторював:
       — Світ пога­ний. Люди пога­ні. І я ні з ким не хочу мати справи.

      У тому ж місті жила ста­ра вчи­тель­ка, пані Ори­ся. Вона помі­ти­ла, що Мар­ко зав­жди ходить похму­рий, ні з ким не віта­є­ться і всіх обхо­дить сто­ро­ною. Одно­го дня вона зупи­ни­ла його.

      — Чому ти так зли­шся на всіх? — спи­та­ла вона.
       — Бо всі мене дра­ту­ють, — від­ру­бав Мар­ко. — Якби люди змі­ни­ли­ся, я б, може, став іншим.

      Пані Ори­ся лише усмі­хну­ла­ся й дала йому малень­ке дзеркальце.
       — Носи його з собою. І коли хтось тебе роз­дра­тує — поди­вись у нього.

      Мар­ко роз­сер­див­ся, але дзер­каль­це взяв.

      Мину­ло кіль­ка днів. На робо­ті коле­га випад­ко­во про­лив каву на його папе­ри. Мар­ко вже хотів накри­ча­ти, але зга­дав про дзер­каль­це. Поди­вив­ся — і поба­чив своє пере­ко­ше­не від зло­сті облич­чя. Очі злі, губи сти­сну­ті, змор­шки глибші.

      І раптом подумав:
      Може, спра­ва не тіль­ки в них?”

      Насту­пно­го разу сусід­ка гучно грю­кну­ла две­ри­ма. Мар­ко зно­ву потя­гнув­ся до дзер­каль­ця. І зно­ву поба­чив ту саму злість. Але цьо­го разу замість кри­ку він про­сто зітхнув і сказав:
       — Нічо­го страшного.

      Див­но, але ста­ло легше.

      Посту­по­во Мар­ко почав помі­ча­ти, що коли він усмі­ха­є­ться — люди усмі­ха­ю­ться у від­по­відь. Коли допо­ма­гає — дяку­ють. Коли слу­хає — від­кри­ва­ю­ться. Світ ніби змі­нив­ся. Але насправ­ді змі­нив­ся він сам.

      Через рік його вже зна­ли як при­ві­тно­го й добро­зи­чли­во­го чоло­ві­ка. А дзер­каль­це він збе­ріг — не для того, щоб диви­ти­ся на себе, а щоб пам’ятати: світ часто від­обра­жає те, що ти носиш у серці.

      Мораль: цим Мар­ко був Гост.

      • 1