“Англія, Англія”, Джуліан Барнз

Про­чи­тав ще в дале­ко­му двад­цять п’я­то­му році, але не зна­йшов часу напи­са­ти про цю книж­ку тут. Ска­жу одра­зу, мене не вра­зи­ла, я вже взяв ще одну книж­ку цьо­го авто­ра, щоб дати йому дру­гий шанс. 

В книж­ці макси­маль­но всра­тий сюжет. В нас є жін­ка Мар­та, їй 39 і вона вся така цині­чна оди­на­чка і тд. Вона вла­што­ву­є­ться на робо­ту до макси­маль­но екс­цен­три­чно­го мільяр­де­ра, який хоче побу­ду­ва­ти Англію в міні­а­тю­рі. Типу як Дісней­ленд, тіль­ки замість Мік­кі Мау­са тут Робін Гуд, Даблек­ке­ри і тд. Вони купля­ють Острів, про­во­дять соціо­ло­гію, філо­соф­ству­ють на тему ори­гі­наль­но­сті та самобутності. 

Мар­та зби­рає ком­про­мат сво­го началь­ни­ка (див. попе­ре­дній пост), і шан­та­жу­ю­чи його стає СЕО острі­ва, потім вона втра­чає пози­цію і повер­та­є­ться до справ­жньої Англії. Справ­жня Англія, не витри­мав­ши кон­ку­рен­цію з більш попу­ляр­ною та кон­цен­тро­ва­ною вер­сі­єю самої себе, пішла в аграр­ність та ізо­ля­ціо­нізм. Мар­та дожи­ває жит­тя в яко­мусь селі в ста­рій Англії, ста­ра та самотня. 

Ну мені не спо­до­ба­лось. Пер­со­на­жі всі занад­то клі­шо­ва­ні, всі ці архе­ти­пи а‑ля «мільяр­дер-візіо­нер», ​“не така як всі”, ​“гото­вий на все жур­на­ліст”, ​“під­лий лобіст”. Це баналь­но і неці­ка­во. Осо­бли­во в книж­ці з пре­тен­зі­єю на вумність. 

В мене є ще одна книж­ка, ​“Від­чу­т­тя закін­че­н­ня”. Вона теж малень­ка, спо­ді­ва­юсь, буде краще.