Археологи встановили особу капітана, якого у ХІХ столітті з'їла його ж команда

Архе­о­ло­ги за реш­тка­ми іден­ти­фі­ку­ва­ли Джейм­са Фіц­джейм­са, капі­та­на кора­бля «Ере­бус» зі зни­клої в Аркти­ці екс­пе­ди­ції Фран­клі­на 1845 року. На остан­ках Фіц­джейм­са зна­йшли слі­ди кані­ба­лі­зму, і це ще раз під­твер­джує гіпо­те­зу про те, що застря­глі на Пів­но­чі моря­ки дійшли до край­но­щів зара­ди вижи­ва­н­ня. Це від­кри­т­тя про­ли­ває сві­тло на фіналь­ні ета­пи екс­пе­ди­ції Фран­клі­на, коли офі­це­рам Коро­лів­сько­го вій­сько­во-мор­сько­го фло­ту так і не вда­ло­ся від­най­ти шлях з Атлан­ти­чно­го у Тихий оке­ан через Арктику.

Нижня щелепа Джеймса Фіцджеймса зі слідами канібалізму

Що це за місія та чому її чле­ни дійшли до канібалізму?

Екс­пе­ди­цію на чолі з сером Джо­ном Фран­клі­ном від­ря­ди­ли у 1845 році на дослі­дже­н­ня неві­до­мої части­ни Пів­ні­чно-Захі­дно­го про­хо­ду — мор­сько­го шля­ху, який спо­лу­чає Атлан­ти­чний і Тихий оке­а­ни та про­ля­гає вздовж пів­ні­чно­го узбе­реж­жя Пів­ні­чної Аме­ри­ки через Канад­ський архі­пе­лаг. У скла­ді екс­пе­ди­ції було два кора­блі — «Ере­бус» і «Тер­рор» — і 129 чле­нів екіпажу.

Фотографія капітана Джеймса Фіцджеймса у 1845 році

У 1848 вці­лі­лі капі­та­ни суден Джеймс Фіц­джеймс і Френ­сіс Кро­зьє зали­ши­ли остан­ній з відо­мих запи­сів про пере­біг місії, пові­до­мив­ши про вихід екі­па­жу на сухо­діл і смерть 15 матро­сів та дев’яти офі­це­рів. Однак і решту коман­ди спі­тка­ла не кра­ща доля — іну­ї­ти, яких опи­ту­ва­ли чле­ни пошу­ко­вих місій, пові­дом­ля­ли про зна­хід­ки тіл з явни­ми слі­да­ми кані­ба­лі­зму. Саме части­ну з цих решток дослі­джу­ва­ли нау­ков­ці Уні­вер­си­те­тів Лейк­гед та Ватер­лоо в Канаді.

Які нові факти про екс­пе­ди­цію вда­ло­ся розкрити?

Нау­ков­ці ана­лі­зу­ва­ли ДНК з нижньо­ще­ле­пно­го зуба з лока­ції NgLj‑2, де зна­йшли ряту­валь­ний човен з одно­го з кора­блів екс­пе­ди­ції. Вико­ри­сто­ву­ю­чи ана­ліз за Y‑хромосомою, порів­ня­ли ці реш­тки з ДНК живо­го нащад­ка Джейм­са Фіц­джейм­са. Вони отри­ма­ли доста­тньо висо­кий збіг, щоб під­твер­ди­ти, що остан­ки дій­сно нале­жа­ли зни­кло­му капі­та­ну кора­бля «Ере­бус».

Знайдена під час розкопок у 1993 році на локації NgLj-2 щелепа Джеймса Фіцджеймса

Це вка­зує на те, що Фіц­джеймс помер на ран­ніх ста­ді­ях від­сту­пу екс­пе­ди­ції вглиб кон­ти­нен­ту, лише за 80 км від місця остан­ньо­го відо­мо­го пові­дом­ле­н­ня екс­пе­ди­ції. Оскіль­ки на його кіс­тках зна­йшли слі­ди порі­зів, Фіц­джеймс є пер­шою іден­ти­фі­ко­ва­ною жер­твою кані­ба­лі­зму в скла­ді екс­пе­ди­ції Фран­клі­на. Його смерть зна­чно впли­ну­ла на стру­кту­ру керів­ни­цтва екс­пе­ди­ції в кри­ти­чний момент, що могло ста­ти одні­єю з при­чин, чому екі­паж так ніко­ли й не дістав­ся річки Бак, де вони спо­ді­ва­ли­ся зна­йти допомогу.

Чому це від­кри­т­тя таке важливе?

Іден­ти­фі­ка­ція Фіц­джейм­са як жер­тви кані­ба­лі­зму під­кре­слює від­чай­ду­шне ста­но­ви­ще, в яко­му опи­ни­ли­ся чле­ни екс­пе­ди­ції. Рані­ше було відо­мо, що части­на чле­нів екс­пе­ди­ції заги­ну­ла через хво­ро­би та отру­є­н­ня свин­цем, тож можли­во, що решта нама­га­ли­ся хоч якось про­го­ду­ва­ти себе на шля­ху на пів­день. Це від­кри­т­тя також демон­струє, що ні ранг, ні ста­тус офі­це­рів не мали зна­че­н­ня в остан­ні дні екс­пе­ди­ції, коли люди боро­ли­ся за виживання.

sciencedirect.com/science/article/pii/S2352409X24003766 веб-ресурс