“Білий шум”, Дон Делілло

Моя тре­тя книж­ка Дона Деліл­ло. Пер­ші дві не зайшли, цю почав чита­ти чисто випад­ко­во. Вирі­шив спро­бу­ва­ти послу­ха­ти аудіо­кни­ги, і дем­ка кон­кре­тно цієї книж­ки була на юту­бі англій­ською. Я також зна­йшов якийсь малень­кий канал, де один хло­пець читав пер­шу части­ну вголос. 

Отже, що поча­лось як тест на listening comprehension, обер­ну­ло­ся на дуже кру­те про­чи­та­не. Бо під час про­слу­хо­ву­ва­н­ня я спі­ймав себе на дум­ці, що це вза­га­лі-то дуже куме­дна і ціка­ва шту­ка, і я навіть часто смі­яв­ся в про­це­сі. Тому взяв­ся за папе­ро­вий варіант. 

В нас по сюже­ту є малень­ке місте­чко, в яко­му живе такий собі Джек. Він є викла­да­чем в коле­джі. Він очо­лює кафе­дру гітле­ро­знав­ства (Hitler studies), яке сам й засну­вав. Ціка­вий пер­со­наж, і таких в цій книж­ці вагон. Його дру­жи­на, спіль­ні діти, діти від купи попе­ре­дніх шлю­бів, інші викла­да­чі — всі дуже колоритні. 

В сере­ди­ні книж­ки поряд з місте­чком Дже­ка від­бу­ва­є­ться техно­ген­на ката­стро­фа, і в атмо­сфе­ру потра­пляє якийсь дуже небез­пе­чний і мало­до­слі­дже­ний хімі­кат. Почи­на­є­ться хаос, люди сує­тя­ться, пожар­ки при­їзджа­ють і тд. 

А потім Джек та його дру­жи­на нама­га­ю­ться пере­бо­ро­ти страх смер­ті за допо­мо­гою яко­їсь екс­пе­ри­мен­таль­ної пігулки. 

Чита­є­ться швид­ко і лег­ко, але сюже­ту, як і в попер­дньо­му про­чи­та­но­му Дона Делі­ло, неба­га­то. Але це прям смі­шно і роз­ва­жаль­но, пер­ша книж­ка Дона, яка мені зайшла і яку я з задо­во­ле­н­ням рекомендую.