Чому деколонізація не виправдання шлякбитрафщини

Гастра­фет Ари­стар­хо­вич: Зно­ву ж таки, яким чином деко­ло­ні­за­ція, мов­на чи ще яка, має від­но­ше­н­ня до англі­ци­змів і транс­лі­те­ра­ції? Англо­мов­ний світ нас ніко­ли не коло­ні­зу­вав, мову не калі­чив, нічо­го не наса­джу­вав. Як тут вза­га­лі можна про­ве­сти якийсь при­чин­но-наслід­ко­вий, або хоч би і асо­ці­а­тив­ний зв’язок між бороть­бою з англі­ци­зма­ми і деколонізацією?

Росій­ська мова укра­їн­цям була наса­дже­на насиль­но, укра­їн­ська мова була кастро­ва­на росій­ською насиль­но. Англій­ська до цьо­го про­це­су ніяко­го сто­сун­ку немає.

Тер­мі­ни цер­ков­ної сфе­ри пов­ні еллі­ні­змів, меди­ци­на — лати­ні­змів, всі тер­мі­ни музи­каль­ної тео­рії є про­стою транс­лі­те­ра­ці­єю іта­лій­ських слів, тер­мі­ни в сфе­рі куль­ту­ри рясні­ють фран­цузь­кою. Ці запо­зи­че­н­ня є не наслід­ком коло­ні­за­ції, а резуль­та­том при­ро­дніх про­це­сів запо­зи­че­н­ня нових сен­сів разом з їх озна­че­н­ням. Ну так вже вийшло, що хри­сти­ян­ське богослов’я опи­са­но гре­цькою, кла­си­чна музи­ка роз­цві­ла в Іта­лії, а гейм­дев при­ду­ма­ли в США, де гово­рять англійською.

Не було євха­ри­стії до хри­сти­ян­ства, не було але­гро до іта­лій­ської опе­ри, не було гейм­плею до аме­ри­кан­сько­го гейм­де­ву. І хоча в усіх цих сло­вах можна від­тво­ри­ти і каль­ку­ва­ти ети­мо­ло­гію, євха­ри­стія це кон­кре­тна літур­гія, а не про­сто подя­ка, але­гро це кон­кре­тний музи­чний темп, а не про­сто бадьорість.

Так само гейм­плей це не ігро­лад. Як і сле­шер не сеча, і фай­тинг не дво­бій, а тер­мі­ни на позна­че­н­ня жан­ру комп’ютерних ігор. Нові сен­си — нові сло­ва, пря­мі­сінь­ко від авто­рів цих сен­сів, як було при­бли­зно зав­жди без жодно­го зв’язку з колонізацією.

Окре­мо постає пита­н­ня про побу­то­вий вжи­ток. Якщо побу­то­вий вжи­ток існує (і ми зна­є­мо, що він пере­ва­жно скла­да­є­ться з англі­ци­змів, а не нео­ло­гі­змів), чому про­сто не прийня­ти цей побу­то­вий вжи­ток для локалізації?

Напри­клад, авто­ри, що скла­да­ють слов­ни­ки, фіксу­ють живу мову, а не кон­стру­ю­ють туди нові сло­ва на вла­сний смак. Чому стан­дар­ти­за­то­ри лока­лі­за­цій мають при­три­му­ва­ти­ся іншо­го під­хо­ду? Зно­ву ж таки, до деко­ло­ні­за­ції тут немає ніяко­го зв’язку — англо­мов­ні тер­мі­ни з гейм­де­ву не мають гостро­го, та і вза­га­лі жодно­го нега­тив­но­го істо­ри­чно-полі­ти­чно­го контексту.