Чому від “Колонії” Макса Кідрука не відірватись, з важливим ліричним відступом

Це пер­ша книж­ка укра­їн­сько­го авто­ра яку я читаю за остан­ні бага­то років, і вона пере­вер­ши­ла всі мої очі­ку­ва­н­ня. Перед цим зда­є­ться я читав Чор­ну Раду, теж непо­га­на шту­ка доречі.

Об’єм книж­ки збі­са вели­кий, і вра­хо­ву­ю­чи кіль­кість пер­со­на­жів на поча­тку наве­де­ний їхній пере­лік, що дуже допо­ма­га­ло коли я в якийсь момент забу­вав хто кому родич, і з чого весь переполох. 

Сюжет обер­та­є­ться між потен­цій­ним май­бу­тнім пизде­цем на Зем­лі, про який підо­зрю­ють, але навіть не уяв­ля­ють всіх мас­шта­бів, і наро­ста­ю­чим пизде­цем на Мар­сі, який виник через тупість людей, які вва­жа­ють себе розум­ни­ми, і росі­ян (зві­сно тут будуть в бага­тьох речах вин­ні росі­я­ни, це ж укра­їн­ська книжка).

Опо­відь регу­ляр­но стри­бає між Зем­лею та Мар­сом щоб ми не втра­ти­ли нитку сюже­ту в обох лока­ці­ях, і зага­лом містить в собі купу різних дета­лей, які в інших книж­ках часті­ше за все є лише для пре­тен­зій­но­сті, або по при­ко­лу, але тут кожна зда­ва­ло­ся б не зна­чна деталь в подаль­шо­му зіграє свою клю­чо­ву роль в сюже­ті (звер­тай­те ува­гу на дати, і ціка­ві події які від­бу­ва­ю­ться під час них).

Закін­че­н­ня зві­сно містить в собі їбєй­ший клі­фхен­гер, і я дуже не заздрю людям які про­чи­та­ли цю кни­гу в дату її вихо­ду, бо їм дово­ди­ться чека­ти дов­ше аніж мені на продовження.

Ліри­чний відступ 

Остан­нім часом вза­га­лі не читав сай­ту з при­чин вто­ми від кон­тен­ту (дивив­ся в інтер­не­ті лише нові серії ані­ме­шок і під­пи­ски на юту­бі), а насту­пні міні­мум кіль­ка міся­ців так точно не буду зази­ра­ти сюди, бо буду про­хо­ди­ти БЗВП та фахо­ву під­го­тов­ку (так, я в армії 🙃).

Якщо ціка­во ким буду в армії, то пла­ную вико­ну­ва­ти десь ота­кі завдання 

P.S.

Жаб­ко, з повер­не­н­ням до тво­ре­н­ня кон­тен­ту, при­ко­ли для дау­нів зараз дуже в тему.