Де я був поки не був тут? Опис моїх поневірянь Дніпропетровською областю в двох частинах. Частина перша

Роз­по­чав я свій шлях заїздом на 163 км до Бла­ки­тно­го озе­ра на око­ли­цях міста Кам’янське.

Шлях цей був не про­стий, бо їхав я не на дуже поту­жно­му мото­ци­клі Spark SP-200R-25i, який силь­но вібрує, ще й спе­ка вели­ка була, а в шоло­мі, шта­нях і олім­пій­ці їха­ти в обі­дню пору не дуже при­єм­но, але шлях цей я про­їхав без при­год, хоч пер­ші 50 км до міста Софі­їв­ка були не найлегшими.

А ще по доро­зі я поба­чив най­мен­шу в сві­ті хмаринку

В Бла­ки­тно­му озе­рі, яке явля­є­ться коли­шнім піща­ним кар’є­ром, досить чиста та тепла вода і є бага­то різних рибів (впі­йма­ти яких не вдалося)

Також там був пувук, а кума­рів там не було (вони всі були на іншо­му березі)

Одно­го разу я забіг у воду і забув з кише­ні дістав свій айфон, так і дізнав­ся що він досі водо­не­про­ни­кний після всіх тих падінь за остан­ні 3 роки

Зага­лом два дні ми втра­ти­ли на без­ре­зуль­та­тну рибо­лов­лю, але все одно почілили.

Після від­по­чин­ку на озе­рі я поман­дру­вав далі до роди­чів, і по доро­зі повер­нув не в ту сто­ро­ну і про­їхав зага­лом зай­вих май­же 60 км.

Зро­зу­мів я шо не туди повер­нув, коли тра­са про­сто закін­чи­лась бетон­ни­ми бло­ка­ми (фото ілюстративне)

Коли я доїхав до роди­чів в Пав­ло­град­ський район вже було май­же 400 км загаль­но­го шляху.

У них я про­сто чілив, грав в з бра­том в кар­ти, їздив з дядь­ком на рибал­ку, від­свя­тку­ва­ли одну дню­ху, нама­гав­ся чуха­ти кота, ганя­ли на бай­ках як бан­да байкерів

Зро­бив собі поту­жний сендвіч

Ну а потім я поїхав додо­му. Це вже буде в дру­гій части­ні, бо там була ціла епопея