Днями переслухував французьку класику (Sortilege, ADX, Demon Eyes, Blaspheme) і помітив, що пісня Marquis du mal легендарних спідстерів ADX це пришвидшена Guardians of the Flame.

Основ­ний риф теж має чіткий вайб ран­ніх Virgin Steele, дуже хар­дро­чно та бадьо­ро, але все ж таки осно­ва ува­га на при­спі­ві. 

Ось для порів­ня­н­ня при­спів Guardians of the flame. Зви­чай­но, це про­сто ціка­вий збіг, але хто­зна — може це і осми­сле­ний реве­ранс в бік Пра­о­тців, визна­н­ня їх впли­ву та вели­чі. Щось поді­бне у вза­є­мо­від­но­си­нах аме­ри­кан­ських та фран­цузь­ских мета­люг вже задо­ку­мен­то­ва­но — куль­то­ве інтро до Evil Dead від Death є нічим іншим, як love letter до Sortilege, яких Чак Шуль­ді­нер знав та поціновував.

На таку дум­ку наво­дить і цита­та з біо­гра­фії Virgin Steele про їх ран­ню творчість:

…листи від фана­тів ста­ва­ли все ціка­ві­ши­ми. Два листи виді­ля­лись осо­бли­во силь­но. Один лист був від моло­дої гру­пи з Сіе­тла, що нази­ва­лась Queensryche. Інший наді­йшов з Калі­фор­нії, від хло­пців, що нази­ва­ли себе Metallica.