“Дракула”, Брем Стокер

Це ста­ло­ся. Я дочи­тав кни­гу, яку заки­нув п’я­тнад­цять років тому. Тоді нама­гав­ся чита­ти англій­ською на ста­ро­му теле­фо­ні, було дуже важ­ко, я пере­кла­дав кожне сло­во по десять разів, і якось не зайшло. 

Від­но­сно нещо­дав­но моя коли­шня коле­га з попе­ре­дньої робо­ти пода­ру­ва­ла мені папе­ро­ву книж­ку, при чому теж англій­ською. До речі, дуже хоро­ша дів­чин­ка, яка, я спо­ді­ва­юсь, отри­має свій ліри­чний від­ступ тут колись. 

Я без енту­зі­а­зму взяв­ся за кни­гу, але взяв­ся. І в цей раз я її закін­чив. Я май­же не дивив­ся в слов­ник, наба­га­то силь­ні­ше про­ка­чав англій­ську, і читав її від­но­сно швид­ко. Ціка­во. Не див­ля­чись не те, що істо­рія булу пере­ка­за­на бага­то разів, я бага­то чого дізнав­ся, чита­ю­чи ори­гі­нал. Я навіть, вияви­лось, був не в кур­сі весь чей час, як вигля­дає ори­гі­наль­ний Дра­ку­ла, які в ньо­го сили і слаб­ко­сті і тд. Ну і сюжет, як вияви­ло­ся, я теж не знав. 

Книж­ка кла­сна, але я теж розу­мію себе мало­го: епі­сто­ляр­ний жанр, дуже повіль­ний сюжет, мало екшо­ну. Тому не ска­жу, що це прям для кожного.