“Фієста. І сонце сходить”, Ернест Гемінґвей

Моя пер­ша книж­ка цьо­го авто­ра. В дитин­стві нама­гав­ся чита­ти ​“Ста­рий та море”, але не закінчив. 

Малень­ка книж­ка про те, як аме­ри­кан­ські екс­па­ти, що живуть в Пари­жі, їдуть на фіє­сту в Іспа­нію. Там вони нака­ту­ють, див­ля­ться кори­ду, з’я­со­ву­ють сто­сун­ки, зно­ву нака­ту­ють. До речі, в Пари­жі вони займа­ю­ться тим самим, але там немає кориди. 

Що ска­за­ти. Чита­є­ться швид­ко, пер­со­на­жі які­сні, напи­са­но гар­ною мовою. Але яко­гось сюже­ту тут шука­ти не тре­ба, тут біль­ше атмо­сфе­ра та хара­кте­ри. Мені сподобалось.