“Ім'я троянди”, Умберто Еко

Бага­то чого чув про цю книж­ку, і абсо­лю­тно випад­ко­во нади­бав папе­ро­вий варі­ант, як не ско­ри­ста­ти­ся таким пода­рун­ком долі. 

В перед­мо­ві автор роз­ка­зує, що йому попав до рук ману­скрипт одно­го чен­ця, і він типу наво­дить його нам в пере­кла­ді. Там насправ­ді від­но­сно заплу­та­но все з ману­скри­птом, бо йому до рук потра­пив не ори­гі­нал, а фра­цузь­ский пере­клад чи щось таке, але це не суттєво. 

Сут­тє­во те, що потім нам пода­є­ться цей ману­скрипт, і це типу і є наша кни­га. В ній монах-фран­ци­ска­нець Адсо роз­ка­зує про сім днів зі сво­го жит­тя. В пер­ший він при­їжджає в один іта­лій­ський мона­стир, і там почи­нає від­бу­ва­ти­ся усі­ля­ка дику­ха. Напри­клад, кожно­го дня при загад­ко­вих обста­ви­нах поми­рає якийсь монах. Добре, що в нашо­го Адсо є настав­ник, який буде роз­слі­ду­ва­ти всю цю лабу­ду, пара­лель­но веду­чи філо­соф­ськи дис­пу­ти з інши­ми чен­ця­ми, інкві­зи­то­ра­ми та інши­ми релі­гій­ни­ми товаришами.

При­коль­но. Книж­ка наба­га­то глиб­ша, ніж зда­ла­ся мені на пер­ший погляд. Дуже бага­то філо­со­фії. Дуже бага­то від­си­лок до інших тво­рів та письмен­ни­ків, також до мисли­те­лів типу Бей­ко­на та Оккама. 

Зви­чай­но, чита­є­ться це все нелег­ко. Але дуже ори­гі­наль­на пода­ча, це дій­сно схо­же на щоден­ник , яко­му 700 років. Дуже атмо­сфер­но. І дуже вум­но і постмо­дер­но­во, як вияви­лось. Рекомендую