“Інтерв'ю з вампіром”, Енн Райс

Бля­ха, що це було. Читав рів­но тиждень, зазви­чай така швид­кість озна­чає, що книж­ка ціка­ва і кру­та, але тут важ­ко вза­га­лі якусь дум­ку сформувати. 

Я взяв її тіль­ки тому що я закін­чив Дра­ку­лу і хотів ще щось готи­чно­го, і про цю були нор­маль­ним огля­ди. Ну таке. Вам­пі­ри тут стра­шні і злі, вони їдять дітей як Дра­ку­ла, таке я люблю. Але на цьо­му все хоро­ше закін­чу­є­ться, на жаль. 

В пере­р­вах між поїда­н­ням дітей і інших жертв, наші вам­пі­ри рефле­ксу­ють та піздо­стра­жда­ють. Дуже мало екшо­на, дуже мало лору, дуже мало вам­пі­рів навіть. 

На люби­те­ля.