“Норвуд”, Чарльз Портіс

Як і обі­цяв авто­ру, я не обме­жив­ся True Grit і почав шука­ти, що ще з ньо­го почи­та­ти. Вибір пав на дебю­тну кни­гу. Еле­ктрон­ну вер­сію не зна­йшов, але зміг пози­чи­ти папе­ро­ву збір­ку, де вона була. До речі, через це впер­ше на моїй пам’я­ті читав два худо­жні тво­ри пара­лель­но: ​“Люди­ну…“ Діка на теле­фо­ні в транс­пор­ті та «Нор­ву­да” Пор­ті­са на папе­рі вдо­ма. В прин­ци­пі, вийшло, думав, буде складніше. 

Про що кни­га: в прин­ци­пі, ні про що. Моло­дий Нор­вуд Пратт їде через усю кра­ї­ну до Нью-Йор­ка, щоб забра­ти борг в сво­го това­ри­ша по армій­ській слу­жбі. Він тро­шки шари­ться по Нью-Йор­ку, потім повер­та­є­ться додо­му автобусом. 

Вра­же­н­ня: абсо­лю­тно пози­тив­ні. Кла­сні пер­со­на­жі, смі­шні жар­ти та ситу­а­ції. Не очі­ку­вав, що буде настіль­ки жит­тє­ра­ді­сне опо­віда­н­ня. І кур­ка в капе­лю­сі в книж­ці дій­сно є.