Огляд на Марс-Експрес — це як Планета сміттярів, але з технологіями замість істот

Почну з міну­сів — дуже малень­кий хро­но­ме­траж. Якби це був сері­ал, то ціни б йому не було. Авто­ри дуже добре про­ду­ма­ли новий техно­ло­гі­чний світ, де андро­ї­ди живуть поряд з людьми, (не як в похму­рих філь­мах типу Блей­дран­не­ра чи При­ви­да в латах), де техно­ло­гії допо­ма­га­ють а не руй­ну­ють сві­до­мість. Напри­клад якщо тебе вби­ли, то розум можна ско­пі­ю­ва­ти в маши­ну. Тут діа­лог двох машин з пере­не­се­ни­ми сві­до­мо­стя­ми про дату їхньої смер­ті вигля­дає настіль­ки ж пов­сяк­ден­но, як спи­та­ти ​“При­віт, як про­йшли вихідні?”.

Нові техно­ло­гії тут пра­кти­чно в кожній сце­ні. І сце­на­ри­сти не роз­ка­зу­ють вам і не роз­жо­ву­ють як вони пра­цю­ють. І це чудово. 

Люди зви­кли до робо­тів і робо­ти­зо­ва­них істот, при­найм­ні на Мар­сі. На Зем­лі нав­па­ки — там до андро­ї­дів таке ж став­ле­н­ня як і до русні. Вся русня має здо­хну­ти. Хоча має­мо тіль­ки одну сце­ну, місце дії якої від­бу­ва­є­ться на Зем­лі. Було б кра­ще якби як і в «Цар­стві смі­т­тя­рів» — спо­ча­тку була коро­тко­ме­траж­ка, а потім серіал.

Хоро­ша синер­гія голов­них пер­со­на­жів-дете­кти­вів, один з яких є андро­ї­дом на сте­ро­ї­дах (типу Ада­ма Сме­ше­ра, але аде­ква­тно­го і вві­чли­во­го), у яко­го до смер­ті була сім’я. Ціка­во було спо­сте­рі­га­ти як цей андро­їд пра­цює і кому­ні­кує по теле­па­ти­чно­му зв’яз­ку з голов­ною геро­ї­нею. Ска­ни лока­ції через імплан­ти в очах пере­да­ю­ться напря­му для кра­щої і момен­таль­ної коор­ди­на­ції дій, а спіл­ку­ва­н­ня йде через теле­па­тію (зчи­ту­ва­н­ня та пере­да­чу думок), що дуже допо­ма­гає в їхній роботі.

Андро­ї­ди в цьо­му муль­тфіль­мі були про­пи­са­ні за пер­шою дире­кти­вою Айзе­ка Азі­мо­ва — робот не може зав­да­ва­ти шко­ди люди­ні і це осо­бли­во добре роз­кри­ва­є­ться на поча­тку філь­му, коли полі­цей­ський андро­їд спі­ймав за руку зло­чин­ни­цю і одра­зу вимкнув себе, поки та не нака­за­ла йому себе від­пу­сти­ти. Таким чином схо­пле­на зло­чин­ни­ця не змо­гла вирва­ти­ся до при­бу­т­тя підкріплення.

Сце­на­ри­сти про­ду­ма­ли і вті­ли­ли навіть такі дрі­бні дета­лі і це додає їм балів, осо­бли­во в екшн-сце­нах, які тут дуже епі­чні. Робот, який хакає пер­ший закон Азі­мо­ва таким лай­фха­ком — це круто.

---

Худо­жня скла­до­ва на дуже висо­ко­му рів­ні. Це кайф для очей диви­ти­ся цей мультфільм.

Є бага­то від­си­лок на філь­ми кла­си­чно­го кібер­пан­ка 80 – 90‑х років. Тро­хи оху­їв від від­сил­ки на тер­мі­на­то­ра. Це було прям вау. Пока­зу­ва­ти не буду бо там спойлери.

По сюже­ту вза­га­лі не буду нічо­го писа­ти щоб не спой­ле­ри­ти, ска­жу тіль­ки що це не як При­вид у латах (може тро­хи з візу­аль­ної части­ни, філо­соф­ських роз­мір­ко­ву­вань нема), а кла­си­чний дете­ктив в кіберпанк-стилістиці.

Всім раджу поди­ви­ти­ся, бо такий кла­сний кібер­панк вихо­дить дуже рідко.

---

Трей­лер тут:

Трейлер французького мультфільму в... - UJournal український контент ujournal.com.ua