“Переконання”, Джейн Остін

Вирі­шив ще раз бахну­ти кла­си­ку. Остан­ній роман Джейн Остін, читав десь, що дуже зрі­лий твір. 

Книж­ка про тиху, скром­ну і спо­кій­ну дів­чи­ну з дуже хоро­шої сім’ї, яку в моло­до­сті від­го­во­ри­ли від шлю­бу з бідним паруб­ком. Про­йшло дев’ять чи десять років, і весь цей час її сім’я пово­ди­ться з нею як з гид­ким каче­ням. Її буца­ють, зне­ва­жа­ють і тд, плюс вона поста­рі­ла, а її кра­са зів’яла. 

Пару­бок після цьо­го пішов на флот, зро­бив кар’є­ру і розба­га­тів. І через збіг обста­вин він пере­тнув­ся з нею зно­ву, і про­во­дить тепер бага­то часу в її оточенні. 

Хоро­ша кни­га. Аде реаль­ний slowburner, тут мало чого від­бу­ва­є­ться, все дуже повіль­но, тон­ко та чутли­во. Ще ціка­во — нашій ​“ста­рій і зів’я­лій” геро­ї­ні двад­цять дев’ять років, ліл. Ото були часи.