*Permananently Deleted*

Ско­пі­па­стю одну дум­ку про це:

Спо­сте­рі­гаю за тим, як укра­їн­ці, через т. зв. «інфор­ма­цій­ну тишу», див­ля­ться в рот росій­ським теле­грам-кана­лам. Зві­сно ж, при­єм­но чита­ти ски­гле­н­ня про­тив­ни­ка як ми успі­шно насту­па­є­мо – про­бле­ма в тому, що він в це ски­гле­н­ня все рів­но встав­ляє еле­мен­ти дез­ін­фор­ма­ції, пишу­чи, напри­клад, про якісь вели­кі втра­ти з нашо­го боку, що він «ще на око­ли­цях та кон­тр­на­сту­пає». Й це всі шерять та чита­ють через те, що у нас «інфор­ма­цій­на тиша»!

Це чудо­во, що про звіль­не­н­ня насе­ле­них пун­ктів допо­від­а­ють не жур­на­лі­сти та не теле­грам-кана­ли. Про­бле­ма в тому, що про них не допо­від­ає вза­га­лі ніхто, окрім воро­га. Люди не будуть утри­му­ва­ти­ся від чита­н­ня про наші успі­хи, навіть якщо це воро­жий ресурс. Це про­сто не так працює.

Я не розу­мію, чому прес-слу­жба, напри­клад, Азер­бай­джа­ну, під час Кара­ба­ської вій­ни публі­ку­ва­ла всі насе­ле­ні пун­кти, що були взя­ті, з затрим­кою в 6−12−24 годин, а ми не може­мо собі дозво­ли­ти офі­цій­но, в свод­ці ГШ, напи­са­ти що ми кон­тро­лю­є­мо село… вже біль­ше тижня. 

Цьо­му немає логі­чно­го поясне­н­ня. Це не нор­маль­но, що люди зви­ка­ють до воро­жих ресур­сів, як до дже­рел інформації.