Після 34 років спільнота ядра Linux нарешті має план на випадок заміни Лінуса Торвальдса — формальний механізм підготовлено

, адже спіль­но­та «сивіє й старіє»

Лінус Тор­вальдс, тво­рець ядра Linux, є його голов­ним супро­во­джу­ва­чем з момен­ту ство­ре­н­ня у 1991 році. Це було дуже дав­но, і, за вла­сни­ми сло­ва­ми Тор­вальд­са, спіль­но­та ядра «сивіє й ста­ріє». Ціка­во, що лише кіль­ка днів тому було наре­шті роз­ро­бле­но фор­маль­ний план на випа­док його замі­ни — якщо він вирі­шить піти на пен­сію, з ним щось ста­не­ться або ж змі­ни­ться будь-хто інший, хто пере­бу­ва­ти­ме на цій посаді.

Запро­ва­дже­ний план дій на над­зви­чай­ний випа­док досить про­стий і акти­ву­є­ться лише тоді, коли немає «плав­но­го» пере­хо­ду вла­ди у від­по­від­ний момент. Якщо в цьо­му вини­кне потре­ба, спіль­но­та ядра насам­пе­ред визна­чить Орга­ні­за­то­ра — ним ста­не або остан­ній орга­ні­за­тор самі­ту супро­во­джу­ва­чів (Maintainers Summit), або чин­ний голо­ва Техні­чної дорад­чої ради Linux Foundation (TAB).

Орга­ні­за­тор має 72 годи­ни, щоб роз­по­ча­ти обго­во­ре­н­ня з уча­сни­ка­ми остан­ньо­го Maintainers Summit. Якщо з момен­ту про­ве­де­н­ня остан­ньо­го самі­ту мину­ло 15 міся­ців, тоді саме TAB визна­чає коло запро­ше­них, які за потре­би можуть залу­ча­ти інших супро­во­джу­ва­чів на вла­сний роз­суд. Ця гру­па повин­на ухва­ли­ти ріше­н­ня про­тя­гом двох тижнів і пові­до­ми­ти про ньо­го спіль­но­ту через спи­сок розсилки.

Якщо вже зов­сім дійде до край­но­щів, то навіть без цьо­го офі­цій­но­го пла­ну спіль­но­та ядра, най­імо­вір­ні­ше, без про­блем дійшла б зго­ди. Зре­штою, як рані­ше зазна­чав сам Тор­вальдс, неба­га­то про­є­ктів з від­кри­тим кодом можуть похва­ли­ти­ся тим, що їхні супро­во­джу­ва­чі «букваль­но пра­цю­ють уже понад три десятиліття».

Попри те що на поча­тку деся­ти­лі­т­тя він вислов­лю­вав пев­не зане­по­ко­є­н­ня щодо кіль­ко­сті супро­во­джу­ва­чів, нині Тор­вальдс не сум­ні­ва­є­ться в техні­чно­му рів­ні кадро­во­го резер­ву. Він навіть наго­ло­шу­вав: «це не мит­тє­вий про­цес, але з’являються нові люди, і за три роки вони вже ста­ють про­від­ни­ми розробниками».

Ця ситу­а­ція добре зна­йо­ма будь-яко­му мене­дже­ру про­грам­них про­є­ктів, адже вона ілю­струє клю­чо­ве поня­т­тя «bus factor» — кіль­кість людей, яких умов­но може зби­ти авто­бус, перш ніж про­єкт опи­ни­ться під загро­зою. Нара­зі для ядра Linux цей пока­зник дорів­нює кру­гло­му нулю, попри зда­тність спіль­но­ти до само­ор­га­ні­за­ції. Поки що Лінус Тор­вальдс не вияв­ляв бажа­н­ня зали­ша­ти поса­ду керів­ни­ка роз­роб­ки ядра Linux, але будь-яке збіль­ше­н­ня bus factor є пози­тив­ним кро­ком, осо­бли­во якщо вихо­ди­ти з нульо­во­го рівня.