Подражание — высшая форма лести

цита­та из рас­ска­за ​“Apple Craziness”, автор Synychka, 2022 год.

– Я не хочу вза­га­лі з тобою про­ща­ти­ся. – Аре­сто­вич стає зов­сім сер­йо­зним. Він пере­во­дить погляд на лице Іва­но­ва, хоч той вдає, що цьо­го не від­чу­ває і про­дов­жує слід­ку­ва­ти за мете­ли­ком. – Ти ж шариш що спра­ва не в тобі, Сєрьож? – робить крок впе­ред. – Я про­сто мушу їхати.

– Та похуй мені…

– Зви­чай­но ж похуй.

Льо­ша невпев­не­но під­хо­дить ближ­че і не витри­мує. Цілує. Тор­ка­є­ться якось зов­сім лег­ко і ніжно. Думає, що губи в Сер­гія при­єм­ні і глад­кі, хоч той і кусає їх вічно.

Але він не дає поці­лун­ку три­ва­ти над­то довго.

Іва­нов хапає його рука­ми і вти­скає в себе, впи­ра­ю­чись носом в маків­ку і Аре­сто­вич навіть не дихає, щоб не зіпсу­ва­ти момент.

Про­сто сто­їть і мов­чить, тре­ться об ньо­го, тисне паль­ця­ми на боки і дихає в шию.

Щоки горять. Вони впер­ше поцілувалися.

Впер­ше за три роки.

Прям ротом в рот.
____________________

Пропу­стил через яндекс пере­вод­чик, чтоб понять, о чем идет речь, что ж, очень даже непло­хо. Коне­чно же, у рас­ска­за есть сла­бые места, напри­мер, мне не хва­ти­ло ярких ори­ги­наль­ных пер­со­на­жей, кото­рые бы орга­ни­чно и есте­ствен­но смо­тре­лись рядом с людьми реаль­ными. Иде­аль­ной иллю­стра­ци­ей подо­бно­го лите­ра­тур­но­го при­е­ма (ну и сви­де­тель­ством без­услов­но­го писа­тель­ско­го мастер­ства) я б назвал свое же прои­зве­де­ние Опе­ра­ция ​“Рус­ские медве­ди” (натыкай­те лука­сов, если еще не успе­ли, пожалуйста).

Еще хотел бы отме­тить отсыл­ки к Уол­ту Уитме­ну, кото­рые добав­ля­ют рас­ска­зу сим­во­ли­зма и глу­би­ны. Я пря­мо возьму себе на воо­ру­же­ние подо­бный троп. 

Подво­дя ито­ги ска­жу, что перед нами пре­кра­сный рас­сказ пода­ю­ще­го наде­жды моло­до­го писа­те­ля. Мне при­я­тно, что люди на Украи­не даже в усло­ви­ях отме­ны Вели­кой Рус­ской Куль­ту­ры про­дол­жа­ют вдо­хнов­ля­ться наши­ми писа­те­ля­ми, осо­бен­но мной.