Про афективні розлади: депресію та біполярку

Афе­ктив­ні роз­ла­ди тра­пля­ю­ться тоді, коли пору­ше­н­ня емо­цій­но­го ста­ну люди­ни настіль­ки силь­ні, що впли­ва­ють на її мисле­н­ня, соці­аль­ну вза­є­мо­дію і пове­дін­ку. Такі роз­ла­ди – зазви­чай епі­зо­ди­чні, тоб­то сим­пто­ми можуть з’являтися і зни­ка­ти. Виокрем­лю­ють два основ­ні типи афе­ктив­них роз­ла­дів, які поді­ля­ють на під­ти­пи: депре­сив­ні і біпо­ляр­ні розлади.

Гли­бо­ка депре­сія діа­гно­сту­є­ться в людей, які пере­жи­ли щонай­мен­ше один вели­кий депре­сив­ний епі­зод. Такі епі­зо­ди три­ва­ють про­тя­гом двох тижнів і дов­ше, і люди­на потер­пає від деяких або всіх наве­де­них ниж­че симптомів:

• непе­ре­бор­ний, постій­ний сум або роздратованість;

• від­чу­т­тя про­ви­ни або вла­сної нікчемності;

• втра­та інте­ре­су до будь-якої діяль­но­сті (навіть тієї, що рані­ше при­но­си­ла задо­во­ле­н­ня), брак інте­ре­су до соці­аль­ної взаємодії;

• мля­вість;

• неспро­мо­жність зосе­ре­ди­ти­ся або ухва­лю­ва­ти рішення;

• змі­на моде­лей хар­чу­ва­н­ня (недо­їда­н­ня або переїдання);

• змі­на режи­му сну (без­со­н­ня або надмір­на сонливість);

• нав’язливі дум­ки про суї­цид або смерть.

Спо­сте­ре­же­н­ня засвід­чу­ють, що люди в гли­бо­кій депре­сії рід­ко вчи­ня­ють суї­цид в пері­од вели­ко­го депре­сив­но­го епі­зо­ду, тому що апа­тія і втра­та моти­ва­ції зава­жає їм роз­ро­би­ти і реа­лі­зу­ва­ти план само­губ­ства. Нато­мість у пері­од вихо­ду з депре­сії, коли в люди­ни з’являється біль­ше енер­гії, суї­ци­ди тра­пля­ю­ться досить часто. Від гли­бо­кої депре­сії часті­ше потер­па­ють жін­ки, ніж чоло­ві­ки. Жін­ки також часті­ше вда­ю­ться до спроб само­губ­ства, однак у чоло­ві­ків такі спро­би часті­ше бува­ють успішними. 

Окрім гли­бо­кої депре­сії, пси­хо­ло­ги виокрем­лю­ють кіль­ка інших типів депре­сії, зокрема:

Якщо люди­на потер­пає від сим­пто­мів гли­бо­кої депре­сії про­тя­гом щонай­мен­ше двох років, у неї роз­ви­ва­є­ться так зва­ний дисти­мі­чний роз­лад. Вар­то зазна­чи­ти, що такі хво­рі не вияв­ля­ють депре­сив­них сим­пто­мів пов­ся­кчас. У деякі пері­о­ди вони почу­ва­ю­ться абсо­лю­тно нормально.

У разі сезон­но­го афе­ктив­но­го роз­ла­ду люди­на потер­пає від сим­пто­мів депре­сії в пев­ний пері­од року. У біль­шо­сті хво­рих такі сим­пто­ми вини­ка­ють узимку.

Хво­рий на пси­хо­ти­чну депре­сію, окрім сим­пто­мів гли­бо­кої депре­сії, потер­пає від галю­ци­на­цій і марень.

Після­по­ло­го­ва депре­сія тра­пля­є­ться в жінок після наро­дже­н­ня дити­ни. До депре­сії можуть при­зво­ди­ти змі­ни гор­мо­наль­но фону, брак сну, набір ваги та змі­ни в соці­аль­но­му і про­фе­сій­но­му житті.

Це дуже рід­кі­сний тип депре­сив­но­го роз­ла­ду, за яко­го люди­на втра­чає рухли­вість на три­ва­лий час або вико­ри­сто­вує агре­сив­ну чи див­ну мане­ру руха­ти­ся. Хво­рі на ката­то­ні­чну депре­сію іно­ді вирі­шу­ють уза­га­лі не роз­мов­ля­ти або почи­на­ють імі­ту­ва­ти рухи чи мане­ри інших людей.

Цей тип депре­сії хара­кте­ри­зу­є­ться втра­тою задо­во­ле­н­ня й інте­ре­су до бага­тьох видів діяль­но­сті або зага­лом до будь-якої діяль­но­сті. Такі люди не зда­тні до пози­тив­ної реа­кції у випад­ках, коли ста­є­ться щось добре. Сим­пто­ми зазви­чай погір­шу­ю­ться вран­ці. Хво­рі схиль­ні без жодних зов­ні­шніх подра­зни­ків рано про­ки­да­ти­ся – щонай­мен­ше за дві годи­ни до зви­чай­но­го часу пробудження.

Хво­рі на мелан­хо­лій­ну депре­сію змі­ню­ю­ться і ста­ють дуже сум­ни­ми, що помі­тно людям з їхньо­го оточення.

Хво­рий на ати­по­ву депре­сію потер­пає від бага­тьох сим­пто­мів гли­бо­кої депре­сії, про­те в кіль­ко­сті, що недо­ста­тня для діа­гно­сту­ва­н­ня гли­бо­кої депре­сії. Най­по­ши­ре­ні­ші сим­пто­ми ати­по­вої депре­сії: набір ваги, поси­ле­н­ня апе­ти­ту, надмір­ний сон або постій­на вто­ма, висо­ка чутли­вість до будь-якої кри­ти­ки або нега­тив­но­го ставлення.

Хво­рий на біпо­ляр­ний роз­лад (коли­шня назва – мані­а­каль­но-депре­сив­не захво­рю­ва­н­ня) потер­пає від сер­йо­зних пере­па­дів настрою – між депре­сі­єю і мані­єю. Сим­пто­ми манії:

• роз­дра­ту­ва­н­ня;

• надмір­на енергійність;

• під­не­се­ність;

• пере­ко­на­н­ня у вла­сній зна­чу­що­сті і дуже висо­ка самооцінка;

• нер­во­вість;

• швид­кий темп мовлення;

• незна­чна потре­ба в сні або ніби­то її відсутність;

• сут­тє­ве заці­кав­ле­н­ня діяль­ні­стю, що при­но­сить задо­во­ле­н­ня, навіть коли така діяль­ність може при­зво­ди­ти до згу­бних наслідків;

• імпуль­сив­ність;

• можли­ва пара­ноя, маре­н­ня і галюцинації.

---

Виокрем­лю­ють кіль­ка різно­ви­дів біпо­ляр­них розладів.

За біпо­ляр­но­го роз­ла­ду I типу мані­а­каль­ний або мані­а­каль­но-депре­сив­ний стан три­ває щонай­мен­ше сім днів. Часом стан хво­ро­го настіль­ки погір­шу­є­ться, що потрі­бна госпі­та­лі­за­ція. Хво­рі на біпо­ляр­ний роз­лад I типу зде­біль­шо­го потер­па­ють від напа­дів депре­сії, що три­ва­ють від двох тижнів.

Це менш гострий біпо­ляр­ний роз­лад, що хара­кте­ри­зу­є­ться лег­кою фор­мою мані­а­каль­но-депре­сив­но­го стану.

У таких випад­ках люди­на вияв­ляє сим­пто­ми біпо­ляр­но­го роз­ла­ду (сут­тє­ві від­хи­ле­н­ня від нор­маль­ної і зви­чної пове­дін­ки), однак пара­ме­трів, за яки­ми діа­гно­сту­ють біпо­ляр­ний роз­лад І або ІІ типу, бра­кує. Сим­пто­ми в тако­му ста­ні можуть три­ва­ти недо­ста­тньо дов­го або може про­яв­ля­ти­ся зама­ло симптомів.

Досить лег­ка фор­ма біпо­ляр­но­го роз­ла­ду. Хво­рий на цикло­ти­мію потер­пає від тих самих сим­пто­мів, що й хво­рий на біпо­ляр­ний роз­лад I типу, однак не йде­ться про остан­ню ста­дію мані­а­каль­но­го ста­ну або вели­кий депре­сив­ний епі­зод. Цикло­ти­мію діа­гно­сту­ють у люди­ни, у якої такі сим­пто­ми даю­ться взна­ки про­тя­гом щонай­мен­ше двох років.