Російський реваншизм глибший за путіна - Politico

Захід пови­нен вкрай обе­ре­жно при­йма­ти росі­ян, які зараз нама­га­ю­ться вте­кти від путін­ської мобі­лі­за­ції, вони ста­нов­лять загро­зу без­пе­ці, вва­жає Петр Павел.

Коли­шній началь­ник шта­бу чеської армії, та голо­ва Вій­сько­во­го комі­те­ту НАТО з 2015 по 2018 рік, Петр Павел зараз є кан­ди­да­том на пре­зи­дент­ських вибо­рах в Чеській Респу­блі­ці насту­пно­го року. І що най­більш пока­зо­во, він вва­жає, що реван­шист­ське мисле­н­ня росії вихо­дить дале­ко за рам­ки пре­зи­ден­та путі­на, він заво­ло­дів бага­тьма росій­ськи­ми громадянами. 

У нещо­дав­ньо­му інтер­в’ю Пав­ло поді­лив­ся зі мною дум­кою про те, що Захід пови­нен бути вкрай обе­ре­жним у прийнят­ті росі­ян, які зараз нама­га­ю­ться вте­кти від мобі­лі­за­цій­но­го нака­зу путі­на. Він каже:

«Про­ти­дія мобі­лі­за­ції не є бун­том про­ти режи­му або будь-якою під­трим­кою Укра­ї­ни, ці росі­я­ни все ще вірять у пока­ра­н­ня Укра­ї­ни, але без залу­ча­н­ня до цьо­го про­це­су широ­кої гро­мад­сько­сті. Моло­ді люди, які нама­га­ю­ться виїха­ти з кра­ї­ни, хви­лю­ю­ться за вла­сне жит­тя — це не озна­чає, що вони про­ти вій­ни. Я впев­не­ний, що бага­то з них про­дов­жать під­три­му­ва­ти націо­на­лі­сти­чну полі­ти­ку путі­на, я б точно не пого­див­ся з тим, що кожен, хто тікає з росії, є нашим другом».

Нато­мість Павел вва­жає, що наплив росі­ян ста­но­ви­ти­ме неприйня­тний ризик для без­пе­ки, осо­бли­во з огля­ду на те, що мас­шта­бні про­те­сти у Пра­зі вка­зу­ють на те, що під­трим­ка Укра­ї­ни може похи­тну­ти­ся серед пев­них верств чеської гро­мад­сько­сті. Він запитує:

«Чи може­те ви собі уяви­ти, що така кра­ї­на, як наша, яка вже має силь­ну росій­ську «п’я­ту коло­ну», прийме ще 40,000 або 50,000 росій­ських чоло­ві­ків? Чоло­ві­ків, які не під­три­му­ють демо­кра­ти­чні режи­ми, які не будуть вдя­чні Чеській Респу­блі­ці як демо­кра­ти­чній кра­ї­ні, які збе­ре­жуть свої націо­на­лі­сти­чні погля­ди? Це було б ризи­ком для нашої вну­трі­шньої безпеки». 

Чеський уряд зайняв жорс­тку пози­цію щодо вій­ни в Укра­ї­ні, але саме через цю пози­цію, дехто його зараз зви­ну­ва­чує в еко­но­мі­чних нега­ра­здах кра­ї­ни. Деся­тки тисяч про­те­сту­валь­ни­ків на Вацлав­ській пло­щі в Пра­зі мали силь­ні анти­за­хі­дні настрої, бага­то з них закли­ка­ли до вихо­ду кра­ї­ни з Євро­пей­сько­го Сою­зу і НАТО, при­пу­ска­ю­чи, що саме ці інсти­ту­ції спро­во­ку­ва­ли вій­ну в Україні. 

Під час пре­зи­дент­ської кам­па­нії Павел чує такі дум­ки по всій кра­ї­ні, і він каже, що ста­ло занад­то лег­ко зви­ну­ва­чу­ва­ти Захід у гло­баль­них проблемах:

«Будь-хто, хто знає про фун­кціо­ну­ва­н­ня ЄС та НАТО, розу­міє, що якби ми не були чле­на­ми жодно­го з них, нам було б наба­га­то гір­ше. Але так лег­ко вка­за­ти на зов­ні­шнє дже­ре­ло наших проблем.» 

Гнів також піджив­лю­є­ться від­су­тні­стю дові­ри до основ­них засо­бів масо­вої інфор­ма­ції та полі­ти­ків — це те, що, на дум­ку Паве­ла, час­тко­во поясню­є­ться злов­ми­сним росій­ським впливом:

«Я вва­жаю, що Угор­щи­на, Сло­вач­чи­на і Чехія є яскра­ви­ми при­кла­да­ми того, як гібри­дна вій­на росії дося­гла успі­ху, зму­сив­ши насе­ле­н­ня не віри­ти всім стов­пам вла­ди — вклю­ча­ю­чи полі­ти­ків і засо­би масо­вої інфор­ма­ції. Але ми, на Захо­ді, також час­тко­во від­по­від­аль­ні за це, оскіль­ки не може­мо визна­ти, що ми роби­мо помил­ки, поглянь­те, напри­клад, на Лівію. Ми дотри­му­ва­ли­ся оцін­ки, що Лівія була стра­те­гі­чним успі­хом — але у нас не було жодно­го полі­ти­чно­го ріше­н­ня, і в кін­це­во­му під­сум­ку ми ство­ри­ли біль­ше про­блем, ніж вирі­ши­ли. Все, що росі­я­нам потрі­бно було зро­би­ти, це ска­за­ти: «Ось як вигля­дає стра­те­гі­чний успіх для Захо­ду. Ви хоче­те цьо­го? Ми так бої­мо­ся визна­ти свою слаб­кість, що ство­рю­є­мо бага­то про­сто­ру для воро­жої пропаганди.» 

Він також нарі­кає на успіх путін­ської про­па­ган­ди все­ре­ди­ні росії. Ствер­джу­ю­чи, що націо­на­лі­сти­чні настрої, що випли­ва­ють з обу­ре­н­ня, до яко­го при­зве­ло зни­же­н­ня впли­ву росії у сві­ті, роблять пере­во­рот, який змі­стить путі­на і змі­нить росій­ську полі­ти­ку, вкрай малоймовірним:

«Демо­кра­ти­чної рево­лю­ції в росії в ося­жно­му май­бу­тньо­му не буде, не тіль­ки через силь­ну пози­цію режи­му, але й через мен­та­лі­тет бага­тьох росі­ян. Там немає місця для роз­ви­тку справ­жньо­го опо­зи­цій­но­го руху. Навіть Оле­ксій Наваль­ний не є справ­жнім опо­зи­цій­ним ліде­ром. Він точно не лібе­раль­ний демо­крат, він інший тип росій­сько­го націо­на­лі­ста, хоча він, зви­чай­но, був би кра­щим пар­тне­ром на пере­го­во­рах, ніж нині­шнє керівництво.» 

Такий рівень гро­мад­ської під­трим­ки поряд­ку ден­но­го путі­на ство­рює три­во­жний фон для напо­ля­гань росій­сько­го пре­зи­ден­та на тому, що він «не бле­фує», коли мова йде і про потен­цій­не засто­су­ва­н­ня ядер­ної зброї. І Павел зазна­чає, що опо­ра москви на ядер­ну загро­зу є «єди­ним пара­ме­тром над­дер­жа­ви, який все ще зали­ша­є­ться у росіян». 

Обу­ре­н­ня з при­во­ду цьо­го втра­че­но­го ста­ту­су над­дер­жа­ви також сер­йо­зно ускла­дни­ло пере­го­во­ри під час пере­бу­ва­н­ня Паве­ла на поса­ді голо­ви Вій­сько­во­го комі­те­ту НАТО в роки після ане­ксії Криму: 

«Я був у тісно­му кон­та­кті з росі­єю, і я нама­гав­ся бути спра­ве­дли­вим, не зав­жди малю­ю­чи речі в чор­но-білих тонах. Про­те, не можна було обі­йти той факт, що Захід зро­бив кіль­ка кро­ків назу­стріч росії. Було зро­бле­но низ­ку зусиль, щоб залу­чи­ти їх і запро­по­ну­ва­ти їм біль­шу участь у роз­в’я­за­н­ня гло­баль­них питань. Але росія не бачи­ла ніякої цін­но­сті в пар­тнер­стві, тому що вони не вірять в прин­цип «win-win». У їхньо­му розу­мін­ні, ви або вигра­є­те, або про­гра­є­те. У росії є при­каз­ка: «Якщо я гене­рал, то ти дурень, якщо ти гене­рал, то я дурень». Немає розу­мі­н­ня того, що оби­дві сто­ро­ни можуть отри­ма­ти щось із ситуації». 

Він при­га­дує, як про­по­ну­вав «замість того, щоб зосе­ре­джу­ва­ти­ся лише на Укра­ї­ні, гово­ри­ти про загаль­ну ситу­а­цію з без­пе­кою від Чор­но­го до Пів­ні­чно­го моря, вклю­ча­ю­чи навча­н­ня, вій­сько­ву при­су­тність на кор­до­нах, нові види озбро­єнь і т. ін. Але вони не хоті­ли вести цю дис­ку­сію. Вони про­сто ствер­джу­ва­ли, що Захід набли­жає Укра­ї­ну до НАТО, як чер­го­ву зра­ду Заходу». 

Водно­час Павел визнає, що НАТО недо­оці­ни­ло готов­ність путі­на вико­ри­сто­ву­ва­ти гру­бу силу для дося­гне­н­ня заяв­ле­них цілей — щодо цьо­го Захід біль­ше не може мати жодних ілюзій: 

«Росі­я­ни часто дуже пря­мо­лі­ній­ні, коли путін гово­рив про «рус­ский мир», ми не спри­йма­ли його сер­йо­зно. Але він дій­сно мав це на увазі». 

Автор: WILLIAM NATTRASS

#politico, #вій­на, #укра­ї­на, #петр­па­вел, #пере­клад