Розлади особистості, або ‘знайди себе’

Роз­ла­ди осо­би­сто­сті – це моде­лі пове­дін­ки та вну­трі­шні пере­жи­ва­н­ня, що вихо­дять за межі норм куль­ту­ри, до якої нале­жить люди­на. Такі моде­лі лиша­ю­ться незмін­ни­ми і непо­до­лан­ни­ми, заро­джу­ю­чись у під­лі­тко­во­му віці або в юно­сті й викли­ка­ю­чи сер­йо­зний стрес у люди­ни або згу­бно впли­ва­ю­чи на її життя.

Серед пси­хо­ло­гів досі немає зго­ди щодо при­чин вини­кне­н­ня роз­ла­дів осо­би­сто­сті. Дехто вва­жає, що такі роз­ла­ди – гене­ти­чні, дехто шукає корі­н­ня роз­ла­дів осо­би­сто­сті в ран­ньо­му дитин­стві, коли не вда­ло­ся сфор­му­ва­ти нор­маль­ну пове­дін­ку і спо­сіб мислення.

Пси­хо­ло­ги діа­гно­сту­ють роз­ла­ди осо­би­сто­сті, від­по­від­но до пара­ме­трів, визна­че­них DSM-IV – довід­ни­ком Аме­ри­кан­ської пси­хі­а­три­чної асо­ці­а­ції з діа­гно­сти­ки і ста­ти­сти­ки пси­хі­чних розладів.

З‑поміж можли­вих сим­пто­мів виокрем­лю­ють такі:

• моде­лі пове­дін­ки, що впли­ва­ють на різні аспе­кти жит­тя люди­ни, зокре­ма сто­сун­ки, про­фе­сій­ну діяль­ність і суспіль­не життя;

• дов­го­три­ва­лі моде­лі пове­дін­ки, що пре­ва­лю­ють у жит­ті людини;

• сим­пто­ми, що впли­ва­ють на дві або біль­ше такі фун­кції осо­би­сто­сті: почу­т­тя, дум­ки, вза­є­мо­дія з інши­ми людьми;

• модель пове­дін­ки, що фор­му­є­ться в під­лі­тко­во­му віці або юності;

• модель пове­дін­ки, що лиша­є­ться незмін­ною про­тя­гом три­ва­ло­го пері­о­ду часу;

• сим­пто­ми, які не пов’язані з інши­ми захво­рю­ва­н­ня­ми, зокре­ма пси­хі­чни­ми або із наркозалежністю.

---

Пси­хо­ло­ги роз­рі­зня­ють десять типів роз­ла­дів осо­би­сто­сті, які можна кла­си­фі­ку­ва­ти за трьо­ма кате­го­рі­я­ми, від­по­від­но до симптомів.

Для роз­ла­дів осо­би­сто­сті цієї кате­го­рії хара­ктер­на екс­цен­три­чна і див­на пове­дін­ка. Зокрема:

1. Пара­но­ї­дний роз­лад осо­би­сто­сті. Такі роз­ла­ди діа­гно­сту­ю­ться у 2 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів. Хара­ктер­ні сим­пто­ми поді­бні до про­я­вів шизо­фре­нії: постій­на підо­зрі­лість і недо­ві­ра до людей; пере­ко­на­н­ня на зра­зок «мною кори­сту­ю­ться», «мене вво­дять в ома­ну» або «мені бре­шуть»; пошу­ки при­хо­ва­но­го зна­че­н­ня у сло­вах і жестах людей; недо­ві­ра до пар­тне­рів, роди­чів і дру­зів; напа­ди гні­ву вна­слі­док підозр в ошу­кан­стві. Осо­би з пара­но­ї­дним роз­ла­дом осо­би­сто­сті справ­ля­ють вра­же­н­ня сер­йо­зних, заздрі­сних, замкне­них і холо­дних людей.

2. Шизо­ї­дний роз­лад осо­би­сто­сті. Це досить рід­кі­сний різно­вид, і точно неві­до­мо, який від­со­ток насе­ле­н­ня стра­ждає від ньо­го. Вва­жа­є­ться, що серед чоло­ві­ків він більш поши­ре­ний, ніж серед жінок. Сим­пто­ми: брак або ціл­ко­ви­та від­су­тність бажа­н­ня мати близь­кі сто­сун­ки з інши­ми людьми; несхиль­ність до уча­сті у весе­лих або при­єм­них заня­т­тях; від­людь­ку­ва­тість; бай­ду­жість до кри­ти­ки і невдо­во­ле­н­ня або похва­ли і заохо­че­н­ня. Люди із шизо­ї­дним роз­ла­дом осо­би­сто­сті справ­ля­ють вра­же­н­ня від­людь­ку­ва­тих, бай­ду­жих і холо­дних людей.

3. Шизо­ти­по­вий роз­лад осо­би­сто­сті. Від цьо­го роз­ла­ду потер­пає близь­ко 3 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів. Сим­пто­ми: екс­цен­три­чні погля­ди, пове­дін­ка і дум­ки; тру­дно­щі у сто­сун­ках із людьми; сер­йо­зна фор­ма соці­аль­ної три­во­жно­сті, на яку не впли­ва­ють обста­ви­ни; пере­ко­на­н­ня у вла­сно­му вмін­ні чита­ти дум­ки або бачи­ти май­бу­тнє; ігно­ру­ва­н­ня інших людей і роз­мо­ви із самим собою. Люди із шизо­ти­по­вим роз­ла­дом осо­би­сто­сті біль­ше за інших схиль­ні до роз­ви­тку пси­хо­ти­чних роз­ла­дів і депресії.

---

Роз­ла­ди осо­би­сто­сті цієї кате­го­рії хара­кте­ри­зу­ю­ться неста­біль­ною і дра­ма­ти­чною пове­дін­кою. Зокрема:

1. Анти­со­ці­аль­ний роз­лад осо­би­сто­сті. Цей роз­лад тра­пля­є­ться часті­ше в чоло­ві­ків (3 %), ніж у жінок (1 %). Сим­пто­ми: пов­не нехту­ва­н­ня вла­сною без­пе­кою та без­пе­кою інших людей; бре­хли­вість; імпуль­сив­ність; агре­сив­ність і дра­тів­ли­вість (як наслі­док – часті бій­ки і свар­ки); бай­ду­жість до інших людей; неспро­мо­жність дотри­му­ва­ти­ся суспіль­них норм. У резуль­та­ті люди з анти­со­ці­аль­ним роз­ла­дом осо­би­сто­сті нерід­ко мають про­бле­ми із законом.

2. Межо­вий роз­лад осо­би­сто­сті. Від цьо­го типу роз­ла­ду осо­би­сто­сті потер­пає близь­ко 1 – 2 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів (пере­ва­жно чоло­ві­ки). Сим­пто­ми: сер­йо­зні напа­ди депре­сії, три­во­жно­сті й дра­тів­ли­во­сті три­ва­лі­стю від кіль­кох годин до кіль­кох днів; імпуль­сив­ність; само­де­стру­ктив­на пове­дін­ка (зло­вжи­ва­н­ня нар­ко­ти­ка­ми, роз­ла­ди хар­чо­вої пове­дін­ки) – як спо­сіб мані­пу­лю­ва­н­ня інши­ми людьми; пере­ва­жа­н­ня пев­ної моде­лі між­осо­би­сті­сних від­но­син – неста­біль­них і напру­же­них – уна­слі­док низь­кої само­оцін­ки; слаб­ка само­і­ден­ти­фі­ка­ція й постій­на іде­а­лі­за­ція та недо­оцін­ка іншої люди­ни в стосунках.

3. Істе­ри­чний роз­лад осо­би­сто­сті. Цей роз­лад тра­пля­є­ться часті­ше в жінок, ніж у чоло­ві­ків, і діа­гно­сту­є­ться у 2 – 3 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів. Сим­пто­ми: потре­ба постій­но бути в цен­трі ува­ги; неаде­ква­тна пове­дін­ка сексу­аль­но­го або про­во­ка­цій­но­го хара­кте­ру; повер­хо­ві емо­ції, які весь час змі­ню­ю­ться; схиль­ність під­да­ва­ти­ся впли­ву інших людей; сприйня­т­тя сто­сун­ків ближ­чи­ми, ніж вони є насправ­ді; мане­ра гово­ри­ти неде­та­лі­зо­ва­но, а також над­то дра­ма­ти­чно і театрально.

4. Нар­ци­си­чний роз­лад осо­би­сто­сті. Цей роз­лад тра­пля­є­ться в менш ніж 1 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів. Сим­пто­ми: гран­діо­зні ідеї щодо вла­сної над­зви­чай­но важли­вої ролі у сві­ті; нав’язливі мрії про вла­ду та успіх; пере­ко­на­н­ня, що «нар­цис» – уні­каль­на люди­на, яка має води­ти­ся (і яку можуть зро­зу­мі­ти) тіль­ки з людьми, рів­ни­ми їй за ста­ту­сом; від­чу­т­тя, що «нар­цис» має пра­во і заслу­го­вує на осо­бли­ве став­ле­н­ня; заздрість до інших людей; пере­ко­на­н­ня, ніби інші люди заздрять «нар­ци­су»; екс­плу­а­та­ція інших людей для осо­би­стої виго­ди; нехту­ва­н­ня інши­ми людьми; постій­не пра­гне­н­ня до визна­н­ня, похва­ли та уваги.

---

Роз­ла­ди осо­би­сто­сті цієї кате­го­рії хара­кте­ри­зу­ю­ться від­чу­т­тя­ми та пове­дін­кою, засно­ва­ни­ми на стра­ху і тривожності.

1. Три­во­жний роз­лад осо­би­сто­сті (уни­кне­н­ня соці­аль­них кон­та­ктів). Від цьо­го роз­ла­ду потер­пає при­бли­зно 1 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів. Такі люди ризи­ку­ють роз­ви­тком три­во­жних роз­ла­дів, зокре­ма соціо­фо­бії та аго­ра­фо­бії. Сим­пто­ми: пере­ко­на­н­ня у вла­сній незгра­бно­сті; сором’язливість; чутли­вість до будь-яко­го нега­тив­но­го став­ле­н­ня або кри­ти­ки; уни­кне­н­ня соці­аль­них та між­осо­би­сті­сних кон­та­ктів (напри­клад, робо­та або шко­ла); низь­ка само­оцін­ка і пра­гне­н­ня до вза­є­мо­дії з інши­ми людьми, та водно­час нев­мі­н­ня заво­ди­ти сто­сун­ки з людьми, які не вхо­дять до най­ближ­чо­го родин­но­го кола індивіда.

2. Зале­жний роз­лад осо­би­сто­сті. Цей тип роз­ла­ду тра­пля­є­ться у близь­ко 2,5 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів. Люди з таким роз­ла­дом нерід­ко потер­па­ють і від межо­во­го, три­во­жно­го та істе­ри­чно­го роз­ла­дів осо­би­сто­сті. Сим­пто­ми: чутли­вість до будь-яко­го нега­тив­но­го став­ле­н­ня або кри­ти­ки; невпев­не­ність у собі й низь­ка само­оцін­ка; заци­кле­ність на само­тно­сті; пасив­на роль у сто­сун­ках; тру­дно­щі з ухва­ле­н­ням само­стій­них рішень; уни­кне­н­ня будь-якої відповідальності.

3. Обсе­сив­но-ком­пуль­сив­ний роз­лад осо­би­сто­сті. Від цьо­го роз­ла­ду потер­пає близь­ко 1 % доро­сло­го насе­ле­н­ня Спо­лу­че­них Шта­тів (у чоло­ві­ків тра­пля­є­ться вдві­чі часті­ше, ніж у жінок). Люди з таким роз­ла­дом ризи­ку­ють роз­ви­тком загаль­них захво­рю­вань уна­слі­док стре­су і три­во­жних роз­ла­дів. Сим­пто­ми: від­чу­т­тя без­по­ра­дно­сті в будь-якій ситу­а­ції, яку інди­від не в змо­зі ціл­ком кон­тро­лю­ва­ти; заци­кле­ність на поряд­ку, кон­тро­лі, пра­ви­лах, спи­сках і довер­ше­но­сті; неспро­мо­жність вики­да­ти речі, що не мають сен­ти­мен­таль­ної цін­но­сті; пер­фе­кціо­нізм тако­го рів­ня, що зава­жає люди­ні дово­ди­ти спра­ву до кін­ця; надмір­на від­да­ність робо­ті та нехту­ва­н­ня рештою аспе­ктів жит­тя; негну­чкість і спро­тив змі­нам. Люди з таким роз­ла­дом нерід­ко справ­ля­ють вра­же­н­ня впер­тих і суво­рих, а також схиль­ні бути скна­ра­ми з огля­ду на пере­ко­на­н­ня, що гро­ші потрі­бні для заоща­дже­н­ня на випа­док ката­стро­фи або неща­сно­го випад­ку, а не для того, щоб витра­ча­ти їх на себе чи інших. Вар­то зазна­чи­ти: попри те, що деякі сим­пто­ми обсе­сив­но-ком­пуль­сив­но­го роз­ла­ду осо­би­сто­сті поді­бні до сим­пто­мів обсе­сив­но-ком­пуль­сив­но­го роз­ла­ду, насправ­ді йде­ться про два окре­мих розлади.

---

Осо­би­сті­сний фактор віді­грає важли­ву роль у жит­ті люди­ни, тому, коли пове­дін­ка люди­ни і вза­є­мо­дія з інши­ми людьми не впи­су­є­ться в нор­ми куль­ту­ри, у якій вона живе, це може мати сер­йо­зні наслід­ки. Дослі­джу­ю­чи роз­ла­ди осо­би­сто­сті та кла­си­фі­ку­ю­чи їх за чітки­ми кате­го­рі­я­ми, пси­хо­ло­ги можуть ана­лі­зу­ва­ти та ліку­ва­ти про­бле­ми людей, що потер­па­ють від таких станів.