“Служниця”, Фріда Макфадден

Зно­ву нади­бав три­лер на робо­ті. Зазви­чай, я не витра­чаю час на поді­бну літе­ра­ту­ру, але якщо можна чита­ти англій­ською, ще й без­ко­штов­но, то чому ні. Плюс попе­ре­дній три­лер з робо­ти мені прям зайшов, а ця книж­ка там вза­га­лі хай­по­ва. Очі­ку­вав, що буде прям круто.

Але я помилявся.Так, чита­є­ться дуже швид­ко, і так в прин­ци­пі дуже навіть ціка­во. Я навіть не міг зупи­ни­ти­ся під кінець. Але після цьо­го настає розу­мі­н­ня, що ти поїв від­бір­ний літе­ра­тур­ний кал. 

Сюжет такий. Є не така як всі дів­чи­на, яка вла­што­ву­є­ться поко­їв­кою до бага­то­го подруж­жя. Дру­жи­на кон­че­на мра­зо­та, всі­ля­ко зну­ща­є­ться з неї, а чоло­вік дуже гар­ний, і бага­тий, і весь такий кла­сний. І є ще садів­ник, він теж дуже гар­ний і нака­че­ний і все таке. 

Набір пер­со­на­жів на рів­ні фан­фі­ку. Напи­са­но дуже пафо­сно і клі­шо­ва­но, це місця­мі крін­жо­во чита­ти. Звід­ки такі захмар­ні про­да­жі, маль­йо­ни оці­нок на гудрід­сі і тони хай­пу, я вза­га­лі не розумію. 

При чому це навіть не є яки­мось кру­тим три­ле­ром. Вот-е-твіст я бачив за кіло­метр, і це бля­ха мій дру­гий три­лер за все жит­тя. Саспен­су ніяко­го також. Абсо­лю­тно незро­зумі­лий для мене бестселлер.