Старі RPG 2000х не перестають дивувати

Про­дов­жую про­хо­дже­н­ня Divine Divinity і один із кве­стів дуже пове­се­лив сво­єю стру­кту­рою. Щось мені під­ка­зує, що у суча­сних іграх такий сюже­тний пово­рот малоймовірний.

Під час про­хо­дже­н­ня кожен гра­вець обо­в’яз­ко­во нати­ка­є­ться на ста­ру цер­кву, побли­зу якої гуляє бага­то зом­бі. Побо­ров­ши їх і зумів­ши зай­ди все­ре­ди­ну ми зустрі­ча­є­мо свя­щен­ни­ка, який роз­по­від­ає, що мер­тві пов­ста­ли через те, що хтось цер­кву ​“осквер­нив”. Як саме та хто не каже.

Вияв­ля­є­ться, що цер­кву осквер­нив одер­жи­мий демо­на­ми малий, який… букваль­но НАСЦЯВ У ЧАШУ З ВИНОМ!

На зобра­жен­ні вище про­де­мон­стро­ва­но вла­сне про­цес. Так, цер­ков­на чаша тут — це скри­ня, але тако­го сюже­тно­го пово­ро­ту від ста­рої гри я не очі­ку­вав. У Diablo 2 тако­го не було 😄!

Тро­шки рані­ше я пока­зу­вав скрин­шот, де видно при­клад, що хоч ста­рі ігри мають досить обме­же­ну дина­мі­ку та кіль­кість меха­нік, порів­ню­ю­чи із більш суча­сни­ми ігра­ми, але сце­на­рій та діа­ло­ги можуть дуже дивувати.

Дуже реко­мен­дую спро­бу­ва­ти. Але май­те на ува­зі, що гра зна­чно скла­дні­ша за ту ж Diablo 2, яка була май­же голов­ним її кон­ку­рен­том у той час (або була про­сто най­більш відо­мою серед грав­ців у той час).

Також обо­в’яз­ко­во грай­те з текс­то­вим укра­ї­ні­за­то­ром, щоб не втра­ти­ти ​“ефект зану­ре­н­ня” і розу­мі­ти усі реплі­ки пер­со­на­жів, які є дуже цікавими.

Нара­зі я награв 27 годин і щось мені під­ка­зує, що до фіна­лу мені ще дуже довго.