“Степовий вовк”, Герман Гессе

Час сер­йо­зної літе­ра­ту­ри. Зви­чай­но, кор­ті­ло одра­зу поча­ти з ​“Гри в бісер”, але вирі­шив спо­ча­тку спро­бу­ва­ти щось не таке велике. 

І все пра­виль­но зро­бив. Інте­ле­кту­аль­на літе­ра­ту­ра, місця­ми навіть досить екс­пе­ри­мен­таль­на, чита­ло­ся мені непросто. 

Книж­ка про типу ​“не тако­го як всі”, який дуже вум­ний, духов­ний, само­тній, і все таке. Він шукає себе, зна­йо­ми­ться з ціка­ви­ми людьми, потра­пляє в якісь незро­зумі­лі ситу­а­ції, філософствує. 

Почи­на­є­ться книж­ка від­но­сно про­сто, але чим далі, тим нар­ко­ман­ні­ше стає опо­віда­н­ня. Я закін­чив з від­чу­т­тям, що я її якось непра­виль­но читав і нічо­го не зрозумів. 

Потім я гля­нув фільм, і там вра­же­н­ня були тіж самі, ліл.