Теорія стаціонарного (осілого) бандита

Ціка­вий погляд на суспільство.

Дер­жа­ва у даній тео­рії ото­то­жню­є­ться з «осі­лим (ста­ціо­нар­ним) бан­ди­том» («stationary bandit»), котрий вирі­шив закрі­пи­ти­ся на пев­ній тери­то­рії, одно­о­сі­бно кон­тро­лю­ва­ти її та отри­му­ва­ти дохід від насе­ле­н­ня (здій­сню­ва­ти погра­бу­ва­н­ня) у дов­го­стро­ко­вій перспективі.

У цьо­му поля­гає його від­мін­ність від «бан­ди­тів-кочів­ни­ків» або «бан­ди­тів-гастро­ле­рів» («roving bandits»), ціл­лю котрих є отри­ма­н­ня макси­маль­ної виго­ди у коро­тко­стро­ко­вій перспективі.

Погра­бу­ва­н­ня, які здій­сню­ю­ться «осі­лим бан­ди­том», набу­ва­ють фор­му регу­ляр­но­го опо­да­тку­ва­н­ня, при цьо­му розум­ний «осі­лий бан­дит» вста­нов­лює таке опо­да­тку­ва­н­ня, за яко­го у насе­ле­н­ня зали­ша­є­ться части­на ресур­сів, які можна вико­ри­ста­ти для нако­пи­че­н­ня, інве­сту­ва­н­ня і насту­пно­го збіль­ше­н­ня обся­гів виро­бни­цтва і, від­по­від­но, при­бу­тку, котрий опо­да­тко­ву­є­ться «осі­лим бандитом».

Окрім того, «осі­лий бан­дит» сти­му­лює роз­ви­ток госпо­дар­ської діяль­но­сті й заці­кав­ле­ний у еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку території.

«Осі­лий бан­дит» і анархія

Насе­ле­н­ня заці­кав­ле­не у появі «осі­ло­го бан­ди­та», оскіль­ки, по-пер­ше, він гаран­тує йому без­пе­ку (вони не будуть погра­бо­ва­ні інши­ми бан­ди­та­ми); по-дру­ге, він забез­пе­чує насе­ле­н­ня суспіль­ни­ми бла­га­ми (ство­рює умо­ви для сти­му­лю­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті) й вста­нов­лює пра­ви­ла пове­дін­ки (забо­ро­ну на убив­ства або калі­цтва, оскіль­ки кожний інди­від — потен­цій­не дже­ре­ло дохо­ду); по-тре­тє, насе­ле­н­ня розу­міє, скіль­ки йому дове­де­ться спла­ти­ти і скіль­ки ресур­сів зали­ши­ться у його роз­по­ря­джен­ні, що дозво­ляє здій­сню­ва­ти пла­ну­ва­н­ня госпо­дар­ської діяль­но­сті, що є немо­жли­вим за умов пері­о­ди­чних набі­гів «бан­ди­тів-кочів­ни­ків».

«Осе­длый бан­дит» і автократія

Попри те, що вста­нов­ле­н­ня вла­ди «осі­ло­го бан­ди­та» є більш при­ва­бли­вим за анар­хію, поді­бний устрій не слід вва­жа­ти іде­аль­ним. Голов­ною про­бле­мою для авто­кра­та є загро­за втра­ти вла­ди, що може від­бу­ти­ся як вна­слі­док рево­лю­ції, так й вна­слі­док під­ко­ре­н­ня «бан­ди­том-кочів­ни­ком». Ріше­н­ня цієї про­бле­ми у істо­рії пов’язано з вста­нов­ле­н­ням дина­сти­чної фор­ми прав­лі­н­ня; у тих випад­ках, коли поді­бне ріше­н­ня немо­жли­во, з вели­кою імо­вір­ні­стю «осі­лий бан­дит», не буду­чи упев­не­ним у стій­ко­сті сво­єї вла­ди, пере­тво­рю­є­ться на «бан­ди­та-кочів­ни­ка», пра­гне збіль­ши­ти свій добро­бут, не дба­ю­чи про потре­би насе­ле­н­ня й забез­пе­че­н­ня стій­ко­го еко­но­мі­чно­го зростання.

«Осе­длый бан­дит» і демократія

Демо­кра­тія, на дум­ку деяких авто­рів, є най­більш спри­я­тли­вим з еко­но­мі­чної точки зору режи­мом. Однак, М. Олсон у сво­їй тео­рії не є настіль­ки одно­зна­чним і від­зна­чає як пози­тив­ні, так і нега­тив­ні моменти.

Серед пози­тив­них момен­тів необ­хі­дно від­мі­ти­ти, перш за все, гаран­тії пра­ва вла­сно­сті та вико­на­н­ня кон­тра­ктних зобов’язань.

По-дру­ге, на осно­ві мате­ма­ти­чних роз­ра­хун­ків. Олсон при­хо­дить до виснов­ку, що при демо­кра­ті­ях пода­тко­ва став­ка буде ниж­чою, аніж при авто­кра­ті­ях. Інши­ми сло­ва­ми, демо­кра­тія пере­шко­джає кон­фі­ска­ції біль­шої час­тки дода­тко­во­го про­ду­кту на про­даж управителів.

По-тре­тє, обсяг суспіль­них благ, які нада­ю­ться насе­лен­ню, вияв­ля­є­ться біль­шим, аніж при авто­кра­тії, після ліде­ра необ­хі­дно отри­ма­ти необ­хі­дну під­трим­ку для пере­мо­ги на виборах.

Серед недо­лі­ків М. Олсон від­зна­чає, зокре­ма, той факт, що демо­кра­ти­чні ліде­ри, поді­бні до «осі­лих бан­ди­тів», керу­ю­ться сво­ї­ми кори­сни­ми інте­ре­са­ми в пер­шу чер­гу. При демо­кра­ти­чно­му режи­мі на про­цес прийня­т­тя рішень і пере­роз­по­ді­лу націо­наль­но­го дохо­ду впли­ва­ють різні гру­пи інте­ре­сів, часом нечи­слен­ні й вузь­ко­спе­ці­а­лі­зо­ва­ні, які лобі­ю­ють ріше­н­ня, що не від­но­ся­ться до інте­ре­сів відповідно.

Взя­то з Вікі­пе­дії.