Тривожні розлади

Усі люди пере­жи­ва­ють такі емо­ції, як три­во­жність і стрес, одна­че три­во­жні роз­ла­ди – це сер­йо­зні пси­хі­чні захво­рю­ва­н­ня, які зав­да­ють вели­кої шко­ди і трав­му­ють люди­ну, пере­шко­джа­ю­чи нор­маль­но­му і здо­ро­во­му спосо­бу жит­тя. Виокрем­лю­ють шість різно­ви­дів три­во­жних розладів:

Хво­рий на пані­чний роз­лад потер­пає від силь­них напа­дів пані­ки, що нерід­ко тра­пля­ю­ться рапто­во без жодної причини. 

Сим­пто­ми:

• надмір­не потовиділення;

• біль у грудях;

• трем­ті­н­ня;

• утру­дне­не диха­н­ня або від­чу­т­тя удушшя;

• напа­ди жару або холоду;

• тахі­кар­дія;

• запа­мо­ро­че­н­ня, зату­ма­не­н­ня зору;

• дзвін у вухах або оніміння;

• шлун­ко­ві коль­ки або інші роз­ла­ди трав­ле­н­ня, зокре­ма нудота;

• непе­ре­бор­ний страх смер­ті і втра­та кон­тро­лю над собою.

Напа­ди пані­ки зазви­чай дося­га­ють піко­во­го рів­ня про­тя­гом пер­ших деся­ти хви­лин, хоча можуть три­ва­ти дов­ше. Хво­рі зде­біль­шо­го почу­ва­ю­ться три­во­жно впро­довж кіль­кох годин після того, як напад пані­ки минувся.

---

Бага­то хто помил­ко­во вва­жає, що аго­ра­фо­бія – це страх від­кри­то­го про­сто­ру. Це не так. Хво­рий на аго­ра­фо­бію бої­ться напа­ду пані­ки, що може ста­ти­ся в пев­но­му місці або ситу­а­ції (напри­клад, у від­кри­то­му про­сто­рі), а також публі­чно­го при­ни­же­н­ня вна­слі­док напа­ду. Люди­на настіль­ки заци­кле­на на тому, коли ста­не­ться насту­пний напад пані­ки, що уни­кає місць або діяль­но­сті, які можуть його спри­чи­ни­ти. Аго­ра­фо­бія зазви­чай роз­ви­ва­є­ться вна­слі­док пані­чно­го роз­ла­ду, хоча тра­пля­ю­ться випад­ки, коли інди­від, не хво­рий на пані­чний роз­лад, потер­пає від аго­ра­фо­бії. Близь­ко тре­ти­ни хво­рих на пані­чний роз­лад потер­пає від агорафобії.

Цей три­во­жний роз­лад хара­кте­ри­зу­є­ться най­більш актив­ни­ми про­я­ва­ми. Три­во­жність хво­ро­го пов’язана з одер­жи­мо­стя­ми (обсе­сі­я­ми) – стре­со­ви­ми дум­ка­ми та іде­я­ми, що є неба­жа­ни­ми і нав’язливими. Люди­на нама­га­є­ться змен­ши­ти стрес за допо­мо­гою риту­аль­ної пове­дін­ки. Однак зре­штою такі риту­а­ли пере­тво­рю­ю­ться на ком­пуль­сив­ні потя­ги, і люди­на весь час повто­рює ті самі дії.

Ком­пуль­сив­ні потя­ги можуть бути настіль­ки силь­ни­ми, що пов­сяк­ден­не жит­тя люди­ни зазнає вели­кої шко­ди. Зде­біль­шо­го ком­пуль­сив­ні потя­ги пов’язані з таки­ми обсе­сі­я­ми, як мит­тя рук кожні десять хви­лин через страх забру­дне­н­ня, але це сто­су­є­ться не всіх ком­пуль­сив­них потягів.

---

Хво­рі на обсе­сив­но-ком­пуль­сив­ний роз­лад зазви­чай усві­дом­лю­ють ірра­ціо­наль­ність вла­сної пове­дін­ки, що нерід­ко при­зво­дить до постій­но­го стре­су й душев­но­го сум’яття. Роз­рі­зня­ють п’ять типів обсе­сив­но-ком­пуль­сив­но­го розладу.

1. Обсе­сії щодо забру­дне­н­ня і ком­пуль­сив­ні потя­ги до очи­ще­н­ня або миття.

Люди­на весь час почу­ва­є­ться бру­дною і від­чу­ває дис­ком­форт через брак чисто­ти. Для подо­ла­н­ня таких від­чут­тів люди­на без­пе­ре­стан­ку миє руки – іно­ді годинами.

2. Обсе­сії щодо шко­ди для себе або інших людей і ком­пуль­сив­ні потя­ги до перевірок.

Люди­на з такою обсе­сі­єю може мати нав’язливу ідею про те, що її буди­нок зго­рить. Така люди­на може постій­но пере­ві­ря­ти пли­ту, тостер і духов­ку, весь час непо­ко­ї­ти­ся щодо пере­ми­ка­чів сві­тла і вими­ка­ти їх, ба навіть пері­о­ди­чно повер­та­ти­ся додо­му, щоб пере­ві­ри­ти, чи не ста­ло­ся пожежі.

3. Чисті обсесії.

Такі обсе­сії не супро­во­джу­ю­ться помі­тни­ми ком­пуль­сив­ни­ми потя­га­ми. Нато­мість вони пов’язані з аспе­кта­ми релі­гій­но­го, сексу­аль­но­го або агре­сив­но­го хара­кте­ру. Напри­клад, люди­на одер­жи­ма іде­єю, що вона вбив­ця і може когось уби­ти. Для подо­ла­н­ня стре­су люди нерід­ко вда­ю­ться до риту­аль­ної пове­дін­ки (подум­ки раху­ють, моля­ться або повто­рю­ють пев­ні слова).

4. Обсе­сії щодо поряд­ку і ком­пуль­сив­ні потя­ги до під­ра­хун­ків, наве­де­н­ня ладу й упорядкування.

Хво­рі на такі обсе­сії потер­па­ють від непе­ре­бор­но­го потя­гу до наве­де­н­ня ладу до довер­ше­но­го, на їхню дум­ку, рів­ня. Крім того, такі люди можуть потер­па­ти від потя­гу до повто­ре­н­ня слів або речень, які про­мов­ля­ю­ться, доки пев­на зада­ча не буде вико­на­на іде­аль­но. У деяких випад­ках такий ком­пуль­сив­ний потяг пов’язаний із пере­ко­на­н­ням про те, що нале­жне вико­на­н­ня зада­чі допо­мо­же уни­кну­ти потен­цій­них небез­пек. Так, жін­ка за пев­ною схе­мою наво­дить лад на письмо­во­му сто­лі, бо пере­ко­на­на, що таким чином змо­же запо­біг­ти потра­плян­ню чоло­ві­ка в авто­мо­біль­ну катастрофу.

5. Пато­ло­гі­чне нако­пи­че­н­ня – коле­кціо­ну­ва­н­ня пре­дме­тів, які мають незна­чну цін­ність або не мають жодної, і незмін­не неба­жа­н­ня їх викидати.

У сер­йо­зних випад­ках люди не мають про­сто­ру для жит­тя у вла­сних поме­шка­н­нях через незмір­но вели­ку кіль­кість зібра­них речей. Пато­ло­гі­чне нако­пи­че­н­ня зазви­чай зумов­ле­не іде­єю про те, що збе­ре­же­ні речі можна буде вико­ри­ста­ти в май­бу­тньо­му. Люди­на, яка потер­пає від пато­ло­гі­чно­го нако­пи­че­н­ня, може мати ком­пуль­сив­ний потяг до нако­пи­че­н­ня й не мати обсе­сив­но-ком­пуль­сив­но­го розладу.

Цей різно­вид три­во­жно­го роз­ла­ду тра­пля­є­ться в резуль­та­ті пере­жи­ва­н­ня люди­ною трав­ма­ти­чної події, уна­слі­док якої вона або інші люди ризи­ку­ва­ли ста­ти жер­тва­ми пора­не­н­ня або вбив­ства. Після трав­ма­ти­чної події люди­на потер­пає від тяж­ких спо­га­дів, стра­шних снів, нав’язливих думок і обра­зів, що нага­ду­ють про трав­му. Люди почи­на­ють уни­ка­ти ситу­а­цій, які можуть асо­ці­ю­ва­ти­ся з поді­єю, бо будь-які нага­ду­ва­н­ня про трав­му спри­чи­ню­ють тяж­кий стрес. До того ж змі­ню­є­ться пове­дін­ка: вона обме­жує діяль­ність люди­ни, яка від­те­пер має про­бле­ми із про­я­вом емо­цій і вида­є­ться песи­мі­стом, коли мова захо­дить про майбутнє.

---

Соціо­фо­бія – один із най­більш поши­ре­них різно­ви­дів три­во­жно­го роз­ла­ду. Близь­ко 13 % насе­ле­н­ня пері­о­ди­чно потер­па­ють від сим­пто­мів соціо­фо­бії. Такі люди постій­но пере­йма­ю­ться став­ле­н­ням інших. 

Вини­кає ірра­ціо­наль­ний страх перед нега­тив­ним став­ле­н­ням або осу­дом інших людей, перед при­ни­же­н­ням або при­со­ром­ле­н­ням. Соціо­фо­бія від­рі­зня­є­ться від сором’язливості постій­ні­стю і сер­йо­зні­стю сим­пто­мів. Серед фізи­чних та емо­цій­них сим­пто­мів: трем­ті­н­ня, надмір­не пото­ви­ді­ле­н­ня, тахі­кар­дія, надмір­на нер­во­зність під час зустрі­чі з незна­йо­ми­ми людьми, страх перед оці­ню­ва­н­ням інших людей, потен­цій­ним при­ни­же­н­ням, побо­ю­ва­н­ня, що інші люди зав­ва­жать три­во­жність соціо­фо­ба, страх та уни­кне­н­ня подій, запла­но­ва­них заздалегідь.

Люди­на, що має спе­ци­фі­чні фобії, потер­пає від силь­но­го й ірра­ціо­наль­но­го стра­ху перед пев­ним об’єктом або ситу­а­ці­єю. Роз­рі­зня­ють чоти­ри основ­них типи спе­ци­фі­чних фобій. Чима­ло людей мають кіль­ка фобій одні­єї кате­го­рії, а дехто – фобії різних кате­го­рій. Чоти­ри основ­ні типи спе­ци­фі­чних фобій: ситу­а­тив­ні, меди­чні, фобії при­ро­дно­го сере­до­ви­ща і страх перед тваринами.

Неза­ле­жно від кате­го­рії фобії, для людей, хво­рих на спе­ци­фі­чні фобії, хара­ктер­ні поді­бні сим­пто­ми. Зокрема:
• від­чу­т­тя інтен­сив­но­го стра­ху, пані­ки або жаху під час зіткне­н­ня з об’єктом, яко­го бої­ться людина;

• сим­пто­ми, хара­ктер­ні для напа­ду пані­ки, зокре­ма утру­дне­не диха­н­ня, надмір­не пото­ви­ді­ле­н­ня, запа­мо­ро­че­н­ня та оніміння;

• схиль­ність змі­ню­ва­ти шля­хи для уни­кне­н­ня об’єкту, яко­го люди­на бої­ться настіль­ки, що цей страх впли­ває на її пов­сяк­ден­не життя;

• неспро­мо­жність позбу­ти­ся думок про насту­пну ситу­а­цію, у якій дове­де­ться зіткну­ти­ся з об’єктом стра­ху, і роз­роб­ка сце­на­рі­їв для випад­ків, коли зіткне­н­ня з об’єктом не уникнути.

Це най­більш поши­ре­ний різно­вид три­во­жно­го роз­ла­ду, за яко­го люди­на без при­чи­ни від­чу­ває постій­ний страх і напру­же­н­ня через пев­ну про­бле­му або об’єкт. Люди­на весь час шукає при­во­дів для хви­лю­ва­н­ня. Сим­пто­ми бува­ють різни­ми, та пере­ва­жно вини­кає дра­тів­ли­вість, вто­ма, неспро­мо­жність зосе­ре­ди­ти­ся, неспо­кій­ність і пору­ше­н­ня сну. Можуть з’явитися такі фізи­чні сим­пто­ми, як нудо­та, діа­рея, голов­ний біль, напру­же­ність м’язів, зокре­ма в зоні шиї, пле­чей і спини.