“У затінку дівчат-квіток”, Марсель Пруст

Дру­гий том ​“В пошу­ках втра­че­но­го часу”. Десь на дві­сті сто­рі­нок дов­ший, ніш пер­ший, біль­ше пер­со­на­жів, біль­ше рефле­ксій. Кажуть, в тре­тьо­му томі вже заве­зуть сюжет. 

Про що книж­ка: наш пер­со­наж тро­шки подо­ро­слі­шав, в пер­шо­му томі він був наче ще дити­ною, тут він під­лі­ток. В пер­шій части­ні книж­ки він захо­ху­є­ться в дочку тієї жін­ки з пер­шо­го тому, біга\ за нею, нама­га­є­ться якось вли­ти­ся в круг її сім’ї. Потім щось в них не пішло, і він їде зі сво­єю бабу­сею на море в Бре­тань. Вони зупи­ня­ю­ться в роз­кі­шно­му гранд-готе­лі, де зна­йом­ля­ться з купою нових персонажей. 

Тут він також зна­йо­ми­ться з гру­пою дів­чат, їх штук п’ять, і вони всі такі рум’я­ні і милі, він не може зро­зу­мі­ти, в кого він з них зако­ха­ний. Це було дуже атмо­сфер­но чита­ти. Одну він навіть нама­гав­ся поці­лу­ва­ти, але і тут не вийшло. По закін­чен­ню літа він повер­та­є­ться в Париж. 

Я читав бага­то думок, що ця книж­ка тро­шки не дотя­гує до пер­шої. Можли­во, як окре­мий твір пер­ша дій­сно силь­ні­ша (хоча я і тут кате­го­ри­чно не пого­джу­ю­ся), але кон­кре­тно ця книж­ка зро­би­ла те, що не зду­жав пер­ший том, а саме пока­за­ла потен­ці­ал серії. Тут з’яв­ля­ю­ться важли­ві (при­найм­ні, вони зда­ю­ться таки­ми) пер­со­на­жі, тут від­бу­ва­ю­ться важли­ві (теж виклю­чно на мою дум­ку) зна­йом­ства, тут накльо­ву­ю­ться якісь парос­тки сюжету. 

Після цієї книж­ки мені реаль­но ста­ло ціка­во, що там буде далі, коли наш герой ще біль­ше під­ро­сте. Але зізна­юсь, я вирі­шив зро­би­ти неве­ли­чку пау­зу і почи­та­ти інші книж­ки, щоб зно­ву не застряг­ти на місяць.