Хтось дивився Опівнічну месу? Як вам?

Мені ця істо­рія зда­ла­ся тро­хи нудною та затя­гну­тою. Спо­до­бав­ся «янгол», а саме: у ньо­го ціка­вий хара­ктер, осо­бли­во запа­м’я­та­ла­ся сце­на, коли під­лі­тки зна­хо­дять його у домів­ці, а інша сце­на напри­кін­ці філь­му, що цитує Носфе­ра­ту Вер­не­ра Гер­цо­га. Але зага­лом — я чекав на ско­рі­ше завер­ше­н­ня. Мені навіть зда­ло­ся, що шоу з 7 епі­зо­да­ми було зай­вим, а можна було про­сто зня­ти фільм на дві з поло­ви­ною години.

Вже через рік Фле­на­ґан зні­ме Опів­ні­чний клуб. Не знаю як там вийшло, але поки При­ви­ди будин­ку на пагор­бі зали­ша­є­ться ета­ло­ном, та й При­ви­ди має­тку Блай в мене також викли­кав біль­ше заці­кав­ле­но­сті. Можли­во, кла­си­чні істо­рії з при­ви­да­ми — це те, що кра­ще зна­хо­дить в мене відгук.

Також я хви­лю­вав­ся, що Фле­на­ґан як інший суча­сний режи­сер горо­рів може твор­чо «застряг­ти» з одна­ко­ви­ми нара­тив­ни­ми та візу­аль­ни­ми при­йо­ма­ми, але не цьо­го разу. Про іншо­го режи­се­ра з таки­ми сим­пто­ма­ми потім напи­шу, це один з голов­них горо­рів року. 

Теле­грам: t.me/kinoIart

#опів­ні­чна­ме­са, #фле­на­ґан