Пафосу європейської підтримки України вистачило лише на добу. Вчора британський прем’єр Стармер сказав Зеленському, що той має «налагодити відносини з Трампом, і що будь-який мир не триватиме довго, якщо він не буде гарантований США».
В принципі, на цьому питання підтримки Європою війни в Україні можна закривати. І так очевидно, що наявних у Європи ресурсів не вистачить на тривале забезпечення конфлікту такої інтенсивності. Наприклад, за оцінкою Умерова річної давнини тільки 155-міліметрових снарядів на місяць ми потребуємо 200 000. А в кінці серпня минулого року Сирський розповідав про щоденні витрати ЗСУ 14 600 снарядів різних типів – це 438 000 в місяць. Поки в Європі запустять всі ці «снарядні фабрики» пройдуть роки.
Тим часом в США Трамп планує «маленьку переможну війну» в Мексиці, проти тамтешніх картелів, яких в США оголосили терористами. Ідея відверто сумнівна, бо картелі кавалерійським наскоком (а саме він і планується) не розгромиш. Утім необхідну інформаційну картинку в середині США це сформує. Також держсекретар США Рубіо підписав декларацію про прискорення поставок американської оборонної допомоги Ізраїлю на 4 мільярди доларів.
Стосовно україно-російської війни, то після подій минулої п’ятниці в США чимало політиків говорять про те, що вести справи з Зеленським неможливо. Наприклад, сенатор Ліндсі Грем, який завжди підтримував Україну, сказав, що або Зеленський «іде у відставку і надсилає до нас того, з ким ми зможемо вести справу, або він змінюється». Також вчора радник Трампа Волц заявив, що «адміністрація Трампа одноголосно висловилася за припинення переговорів із президентом Зеленським».
Утім, офіційно подібних заяв від адміністрації Білого дому не надходило. Навпаки, там наголосили, що готові до продовження діалогу з Україною та до підписання «договору про копалини». Очевидно, що тепер умови які висунуть нам США будуть жорсткішими за попередні. В уяві Трампа та його прихильників Зеленський жорстко образив перших осіб США на їхній території, і тепер від України будуть вимагати додаткових поступок, в якості компенсації.
Стосовно ж озвученої новини про плани США перезапустити «Північний потік‑2», то я б не переймався. Під час своєї першої каденції Трамп доклав чимало зусиль, щоб обірвати залежність Європи від російських енергоносіїв, шляхом диверсифікації джерел постачання. Немає жодних ознак того, що ці його наміри змінилися. В глобальній грі, яку Трамп розігрує в своїй уяві, і намагається вести в реальності, і Україна, і РФ, і навіть ЄС з Китаєм, є не більше ніж пішаками. І нас тут має тішити те, що кожний пішак має можливість стати ферзем.