Ти стоїш у зраді, її глибина десь пів метра і по троху збільшується, навкруги нічого - до самого обрію лише безмежна темна речовина, що неквапливо колихається у такт похмурих думок. Навіть небо вкрито густими хмарами в колір океану безперспективності та здається от-от хлине зрадний дощ, що заповнить зрадою усе.
Ти стоїш у зраді, її глибина десь пів метра і по троху збільшується, навкруги нічого - до самого обрію лише безмежна темна речовина, що неквапливо колихається у такт похмурих думок. Навіть небо вкрито густими хмарами в колір океану безперспективності та здається от-от хлине зрадний дощ, що заповнить зрадою усе.