Цього тижня спробував руснявий реддіт, зловив за три дні два пєрмача і закинув його, але знайшов ось таку цікаву статтю, яка прям мене вразила. Тут багато чого ну прям зовсім утровано, але напрямок думок цього пана насправді-то вірний. Літати в хмарах, розказувати про те, що системна корупція поборена, ЄС за два роки, кісєльні береги за три і тд. - це чудово, але чому не порефлексувати на тему, що буде, якщо наші темпи реформ будуть такими ж, як і до великої війни. Дуже рекомендую.
Цікава стаття
17 коментарів
Увійти, щоб коментувати.
Війна навряд чи закінчиться, поки карлан не здохне, тому тут і рефлексувати нема про що.
Самогубством буде підтримувати діючу владу на наступних виборах.
Гарна стаття, шкода що абсолютно безглузда, вона аналізує те, що ще не трапилося ще, тобто робить прогноз як Арестович, дякую не потрібно таке.
Люто плюсую, сам Зеленський казав що на другий термін не піде, якщо передумає треба допогти хлопцю зрозуміти що треба відпочити
Зеленский это чисто символ, самое страшное -- его окружение, в частности Ермак, эта погань делает все возможное, чтобы Украина продолжала топтаться на месте, вместо развития экономики и свободы.
После войны нужны тотальные реформы государства и создание институтов для защиты интересов населения, а не номенклатуры, вот тогда это можно будет называть победой. Но за это нужно бороться, а не верить на слово государству, не нужно повторять ошибок 2 майданов, которые ни к чему не привели.
Навіть якщо він піде на другий термін я голосуватиму за іншого, бо йому тупо треба відпочити
Автор явно має на увазі Зеленського, бо повний контроль, про який він пише - це лише про нього. Тому так, це можна розглядати як критику Зеленського. Але я особисто дивився на це під іншим кутом, просто як на відірваний від кокретних політичних розкладів прогноз-рефлексію.
Ось цитата зі статті:
Є тренд - політичні сили, які отримують перемогу на виборах в Україні, нічого не роблять або роблять замало. Так було останні тридцять років. Тому особисто я трактував цю статтю не як камінь в город Зеленського, це скоріше така собі загальна засторога.
Стаття непогана але дуже рано випушена, поки невідомо багато факторів, а спроба передбачити події і заочно покритикувати Зеленського на мій погляд - фейл повний.
P.S. Сам винен - нічого було про Арестовича згадувати, від того і мінус упіймав)
Все так, це максимально утрований сценарій, але я б не сказав, що це прям аналіз-аналіз, я розглядаю це скоріше як думковий експеримент. P.S. Якщо шо, мінус не мій )
Усю війну слухаємо ворожіння на кавовій гущі, особисто мене всі такі "експерти" заїбали.
Додам тезисно власну думку в коменті:
Інерційний шлях - це по суті останні двадцять років нашого суспільно-політичного життя. Реформи відбуваються дуже повільно, зазвичай під тиском МВФ чи інших донорів. Політичної волі до рішучих реформ не було ніколи.
Держава ніколи не любила обмежувати саму себе.
Свободолюбивість нашого народу направлена скоріше назовні, вона дуже глобальна - це свобода від клятих москалів, але ніяк не від власної держави. Навпаки, патерналізм, етатизм, егалітаризм, які дуже вигідні державі і не вигідні індивіду, знаходять масову підтримку в виборця. Тому політичні рухи за все хороше і проти всього поганого будуть жити і розквітати (прям як попередні тридцять років).
Олігархи дійсно втрачають свій вплив, але не на користь ринку, а на користь держави. Це держава тепер володіє каналами і дає роботу величезній кількості народу. Для максимальної подібності з країною-чмом не вистачає лише нафтобаксів, але репарації/кредити від донорів можуть виконувати їх роль.
Такі справи.
А там і не потрібно було багато робити. Просто зробити нормальне перерозподілення/децентралізація бюджету, самі більші і мутні схеми самі потікали з нього, вільний курс долару, були дерегуляції, покращення в певних категоріях по типу агросфери, що той бюджет наповнювали.
Так, реформи не рівно кошти, це я описав на прикладі Болгарії. Або ще приклад Грузії, яка там завжди в топах дуінг бізнесу вже років 15.
Тут не метафізика, а майже банальна теорія ігор. Просто спрощення максимальне, що дозволяє побачити можливі стратегії. Іраціональність рідко коли буває в діях, щоб отримати більше ресурсу. Пиня наприклад хотів змахлювати, але в цей раз не вийшло)
Та немає за що)
Політична воля після війни буде максимальна. Повторю, що ресурси - гроші, які маячать на горизонті і які дуже будуть потрібні ставить умовного Зеленського(тут навіть практично не важливо хто) в положення готовності до будь яких рішень, воля людей підтримати такі рішення можливо і була висока, то зараз максимальна - кров яка була пролита, буде мотивувати не повторити такого буквавльно до брутальних методів. А суди, це якраз та фундаментальна слабина яка давала змогу знищувати країну і для цього навіть не потрібно пояснювати нікому нічого. І самі судді, ти думаєш вони у вакуумі такі всемогучі? Ні, вони залежать від тих же олігархів чи від інших впливових осіб, які зараз лише втрачають все.
Щодо ПДВ і бажання держави. Бажання держави зробити мінімально дефіцитний бюджет. Ну ясна річ, як учасників ринку мало, то і пдв гребуть, бо немає в кого брати. Коли учасників багато, можна зменшити пдв і мати той же дохід. Причому державі готові давати кошти, країні готові давати кошти, цю систему не можна збудувати по іншому.
Питання мотивації і ресурсів, абсолютно працює і пояснює, чому Болгарія при тому, що в ЄС не сильно відрізняється від України. А Польща і Естонія максимально сильно. Бо банально Польща межує з Німеччиною, яка і є головним інвестором в Польщі. А відповідно в Естонії Фінляндія і Швеція. Тупо банально, люди не шукають далекі країни щоб вкладати, багато інвесторів створює запит на реформи і держава також бачить в цьому перспективу та намагається їх виконати. А в Болгарії, хоч сто разів там все синхронізовано з ЄС, туди інвестувати не біжать, а багатих сусідів і немає, які б могли
Ванна підігрілась від мого пригорання) Якщо спростити логіку є сили добра риночок та індивідуальність і сили зла - держава та рівність, яка типу стає чогось однаковістю) Я вже не говорю, як вони перечать один одному. Причому утворились ці ідеї якось за останні років 5.
Ну тоді я сприймаю інерційності, щось робити навіть не доходячи до цілі. Бо такий собі політ у вакуум в нас був із 2008. Ми декларували якісь реформи, напрям, а по факту нічого, взагалі нічого окрім декларувань намірів.
Хоча я підсвічу, чи був у нас вибір? Реформи 14-15 років ще якось розраховували, що може зарішаємо війну на Донбасі і тоді якось вирвемось і будемо тіснити законно рф з Криму. Але потім Мінськ 1 і 2, які розтянули наші перспективи на невизначений термін. А саме головне на чому нам концентруватися? Всі сфери потребують оновлення, армія розвалена та щей воює, інвестори в країну не особливо йшли, бо вже був конфлікт, який мав перспективу розгорітися, закони, олігархи.
Потрібно було прямо все і відразу реформувати при мінімальних ресурсах, на всратому фундаменті совку - постсовку. Виходячи з цього ми всюди потрошку і покращували, щось більше щось менше. Але в логіці умов, які складались.
охохо, назвати останні 9 років інерційними язик не повертається, якщо так сяк 15 років слідкувати за українською політикою. Порівняно з очікуваннями то так, слабкувато все. Але все ковиляло в потрібно напрямку, а при янувичу то взагалі ж був пацієнт мертвий.
Як будь яка людина, організація та будь, що живе. Ніхто сам себе не обмежує практично.
Тут наваляно в купу економічні свободи і свобода волі, народ і держава. Тим більше ти ж сам назвав причину, чому вона багато зусиль направлено на зовні. Українці, як народ навпаки більше анархічні по своїй суті і держава нам далася тяжко. При тому, вона навіть не далася, а впала в руки практично з чужими патернами і логікою розвитку. Те що совкові динозавра та просто хитрозаді користуються моментом лише доказує, що українці анархісти і не хочуть мати справу з державою, бо зазвичай це була чужа держава.
Святий риночок) Канали багато дають роботи, ох лол, та то всьо, скоро налагодимо експорт хата на тата та бєрємена в 16 та будемо нападати на Кубань.
Причому ти так завязав, що в тебе не зійшовся кінець з початком. Тобто через донорів в нас вийшло робити якісь реформи, але донори ризикують стати нашою новою нафтою)
Насправді залежить від нашої перемоги. Але в цілому, я навпаки бачу або хороший або дуже хороший сценарій після перемоги. Немає жодної причини що державі заважало робити реформи. Грошей в неї немає, а післявоєнна відбудова потребуватима значні вливання коштів від партнерів, які будуть вимагати в обмін на реформи. При тому, не забуваємо, що після війни нам прийдеться платити за нашу підтримку сьогодні, на тормоза це не скинуть. Падіння олігархату(як тут вживаються, смішні терміни, які повитягували після 14 недолібералізатори - патерналізм, етатизм, егалітаризм(тут взагалі ор до небес)), який багато був в чомусь зацікавлений в збереженні існуючої системи і давав стимули людям при владі не робити реформ. А під кінець, Україна і так демонструвала потроху єдність, але після війни тут вже однією кров'ю посвящені весь народ. Не те що він, автоматично стане святим, але мотивація буде, як ніколи високою і немає жодних особливих питань, щоб можна було закинути та змістити фокус
Ооо, цікаві тезиси, дякую, що відписався.
Ну імхо це і є визначення інерційності.
Я мав на увазі, що через відбудову на державу буде працювати більше людей, ніж зараз, може неправильно висловився.
Про нафту я загнув, ти правий, донорські гроші можна перекрити спокійно і чинити тиск. Це не спрацює лиша якщо русня реально буде сплачувати репарації (мої вологі фантазії - обкласти русню другим пдв, щоб платив кожен, і при чому щоб він називався якось принизливо, типу "податок покидьків", тільки уяви таке на кожному чеку). Але це звичайно рожеві мрії. Тому погоджуюсь, нафтобакси нам не світять, тут я неправий.
Що з цими термінами не так, ліл. І чого ти потішаєшся наді мною, в нас тут взагалі-то тепла вана = )
Тут не погоджуюсь. Кожна реформа - це менше грошей/впливу в тих, хто займає якісь посади, чим не причини, що буде заважати. Наприклад, вилікувати господарський суд - ну це означає, що величезна кількість суддів та їм приналежних рєшал (пов'язані юрфірми) та їх смотрящих з сами верхів втратять гроші. Інший приклад - навести лад з пдв означає для держави втратити гигантську і халявну позику, що формується з податкового кредиту. Невже халявна ліквідність не заохочує державу залишити адміністрування пдв на тому ж рівні як і зараз?
Тут складне питання. З одного боку так, але з іншого, грошей не було і після яника, була прям реальна дупа, але якось вийшли з цього без радикальних реформ.
З останніми реченнями не погоджуюсь абсолютно, я не бачу, як єдність корелюється з реформами. Тим більше, тут в тебе починається метафізика крутіша за мою, щось про фокус, мотивацію, важко коментувати
В принципі, в мене все, ще раз дякую за тейк.