Розпочав я свій шлях заїздом на 163 км до Блакитного озера на околицях міста Кам'янське.
Шлях цей був не простий, бо їхав я не на дуже потужному мотоциклі Spark SP-200R-25i, який сильно вібрує, ще й спека велика була, а в шоломі, штанях і олімпійці їхати в обідню пору не дуже приємно, але шлях цей я проїхав без пригод, хоч перші 50 км до міста Софіївка були не найлегшими.
А ще по дорозі я побачив найменшу в світі хмаринку
В Блакитному озері, яке являється колишнім піщаним кар'єром, досить чиста та тепла вода і є багато різних рибів (впіймати яких не вдалося)
Також там був пувук, а кумарів там не було (вони всі були на іншому березі)
Одного разу я забіг у воду і забув з кишені дістав свій айфон, так і дізнався що він досі водонепроникний після всіх тих падінь за останні 3 роки
Загалом два дні ми втратили на безрезультатну риболовлю, але все одно почілили.
Після відпочинку на озері я помандрував далі до родичів, і по дорозі повернув не в ту сторону і проїхав загалом зайвих майже 60 км.
Зрозумів я шо не туди повернув, коли траса просто закінчилась бетонними блоками (фото ілюстративне)
Коли я доїхав до родичів в Павлоградський район вже було майже 400 км загального шляху.
У них я просто чілив, грав в з братом в карти, їздив з дядьком на рибалку, відсвяткували одну днюху, намагався чухати кота, ганяли на байках як банда байкерів
Зробив собі потужний сендвіч
Ну а потім я поїхав додому. Це вже буде в другій частині, бо там була ціла епопея
5 коментарів