Дежавю

Пройшов на днях Wolfenstein: The New Order і дежавю було домінуючим відчуттям.

Флешбеки виникали кожного разу коли звучало нацистське радіо, телепередача чи гучномовці. 
"Яке ж це лайно..." і багато нецензурних слів роїлися в голові. Відверта брехня, лицемірство та маніпуляції вигаданих наці 1960го - верне так само, як від російської пропаганди з реальності.

Більше десятка років тому, перед покупкою ПК, перечитав величезну кількість статей, оглядів, срачів на форумах і все це заради бажання взяти найкращі ціна/якість комплектуючі.
Вибір одягу, взуття, меблів, побутової техніки, авто-мото-вело у більшості людей супроводжується ритуалом пошуку найкращого. Одиниці беруть перше, що потрапило на очі, чи в усьому покладаються на рекламу.
Яка діагональ! Які кольори! - Чимдуж біжимо за новим телевізором! Ні?! Ніхто не біжить?
В сусідній країні їдять немовлят. - Не дозволимо!!! Вб'ємо дітей перш ніж вони попадуть на стіл!

Це все пропаганда, це все путін. В поняття неосудність не вписані ні путін, ні пропаганда.