Я записаний як один з працівників пункту з прийому і дезактивації (чи як там вон

Взагалі там повинні були записати вчителів з місцевих шкіл, але мамі ніколи, тому записали мене. Далі фотки з навчань які проводились нещодавно.

На даному пункті (межа 50-кілометрової зони) йтиме прийом з Нікопольського району і межі Криворізького (там буквально одна громада попадає). Два маршрути: автобусний і залізничний.

Схема проста, електричка чи автобус привозять, кожного перевіряють дозиметром, якщо є ураження, то тобі ліплять червоний скотч на руку і відправляють на очистку. На очистці твій одяг викидають (як я зрозумів), тебе миють в душах. Як щодо інших особистих речей, то не знаю, може будуть якось відмивати, може теж в смітник.

Якщо ти чистий, або вже помитий, то тобі ліплять білий скотч (як на фото нижче), і ти відправляєшся на реєстрацію. Там записують ПІБ, спосіб евакуації і район звідки евакуйований. Ще здається в базу вносять тварин (щось таке я бачив в електронній таблиці). Всім евакуйованим відразу пропонують допомогу психологи(-ні), також присутня поліція діалогу (не зовсім зрозумів їхню роль, але я так зрозумів це для заспокоєння найбільш знервованих.

На навчаннях я брав участь як евакуйований автобусом, і мені пощастило що не потрапив у душ, але багато військових і поліцейських на мене криво дивились, бо певно самі не зрозуміли що означає білий скотч на рукаві (хто зрозумів чому, пишіть в коментарях).

Коли я проходив по першому колу, то сказав психологиням що в мене з башкою все гуд, але потім нам сказали що ми будемо вдруге проходити, і я вирішив їм влаштувати істерику щодо білого і червоного скотчів (хто поняв чому, той зрозумів), але я так і не дочекався другого кола, і вирішив їхати додому, і відповідно не задовбав молоденьких дівчат.

А це мій селфач на фоні одного з мавіків.