Вони друзі та полкові товариші. Вони прибули разом і мають намір піти разом, як братство. Вони витривалі, легко усміхнені та спортивні. Житель Канарських островів на прізвисько Куерво має зріст 185 сантиметрів і важить 77 кілограмів. Віллі з Малаги - 179 см і 75 кг. Руко з Кадіса має зріст близько 170 см і важить 70 кг. Вони стріляють зі штурмових гвинтівок. Офіційно вони є частиною української армії. Вони захищають своїм життям територію.
Ми поцікавилися у них, чому вони воюють. "Це найменше, що ми можемо зробити на тлі тієї жорстокості, яку чинять росіяни, вбиваючи стільки невинних жінок і дітей", - без вагань відповідають вони у вівторок, 11 жовтня.
Вони - добре підготовлені, досвідчені в боях військові. І в армії Зеленського їх прийняли як своїх. "Ми знаходимося на передовій і наше основне завдання - це утримання позицій, штурм, зачистка, захист населення та знищення і ліквідація цілей".
"Мене звуть Віллі, мені 34 роки. Я родом з Малаги, Іспанія. Моєю головною мотивацією було запобігти масовій різанині, яку росіяни чинили тут. Ми були глибоко стурбовані вбивством такої кількості беззахисних людей".
"Мене звати Руко, мені 32 роки, я з Кадіса. Останні кілька років я живу в Мадриді. Приїхати сюди мене спонукала, в основному, несправедливість, яку переживає український народ".
“Я Куерво, 37 років, народився у Венесуелі, але на Тенерифе з 15 років. Я маю військовий досвід, служив з ними в одному підрозділі, досить потужному в Іспанії. У нас є необхідні знання і ми можемо допомогти..."
Його колеги хором підхопили: "Він іспанець, хоч і з легким венесуельським акцентом, але він іспанець".
Відчувається, що між ними є хімія, що є єдність, що вони сім'я по зброї. Вони здійснили цю подорож на свої заощадження. Залишили батьків, братів і сестер, Куерво залишив навіть доньку. Погода поки що не взяла їх в облогу. У них комфортні 15 градусів тепла.
З: Ви були близькі до смерті?
- Від артилерійського обстрілу. Коли таке трапляється, ми залазимо в окоп і молимося.
- Кажуть, що це найстрашніший момент, коли з неба починається вогняний дощ, і ти не знаєш, звідки стріляють.
- Ховаєшся, де можеш, і перечікуєш цей шквал жаху.... Так от, нещодавно нас привітали якісь бойовики, випустивши пару ракет. І, чесно кажучи, ми навіть не знали, куди бігти. Зайняли перший-ліпший курган, потім присіли, закрили голову руками та, ну, дай Боже, щоб ми не загинули.
З: Чи є у вас сьогодні відчуття перемоги?
- Ми досить швидко рухаємося вперед. І ми також бачимо, що опір зараз практично нульовий. Є десятки кілометрів на день, які ми знову беремо. Так триває вже місяць.
З.: Що Вас найбільше зворушило, коли Ви звільнили якусь територію?
- Заходити в будинки, щоб очистити їх від ворогів, і бачити повсякденне життя, яке залишилося позаду. Дитячі іграшки, застелені ліжка, спогади про життя... Видно, що вони навіть не встигли подумати.
(Віллі тримає в руках цуценя собаки. Він виглядає привітним і улюбленим. Він вдячно лиже іспанського солдата. Вони втрьох люблять тварин, у Руко на фото в профілі дві собаки...)
- Це інші жертви.
- Їх дуже багато, загублених і дезорієнтованих. Ми подбали про бідних маленьких собачок, яких ми бачимо там. Ми намагаємося піклуватися про них і годувати їх до того моменту, коли ми поїдемо. Вони теж не винні у цій війні.
З.: Чи маєте Ви якісь політичні зв'язки? Проросійськи налаштовані люди скажуть, що ви неонацисти...
- Ми тут поважаємо всі погляди. Ми називаємо Куерво негром (сміється). І він один з нас. Жартую... Якщо серйозно, то ми, безумовно, праві, але в жодному разі не нацисти. Проросійські завжди будуть брехати про захисників України. Що нас мотивує - це захист цих дітей і жінок, яких вбивають, цього не можна допустити. Заради цього ми віддали все.
З: Дата повернення?
- У нас немає зворотного квитка. Ми повернемося тільки після перемоги.
Джерело: El Mundo
#інтерв'ю, #добровольці, #іспанія, #війна
Обговорення