Спостерігаю за тим, як українці, через т. зв. "інформаційну тишу", дивляться в рот російським телеграм-каналам. Звісно ж, приємно читати скиглення противника як ми успішно наступаємо – проблема в тому, що він в це скиглення все рівно вставляє елементи дезінформації, пишучи, наприклад, про якісь великі втрати з нашого боку, що він "ще на околицях та контрнаступає". Й це всі шерять та читають через те, що у нас "інформаційна тиша"!
Це чудово, що про звільнення населених пунктів доповідають не журналісти та не телеграм-канали. Проблема в тому, що про них не доповідає взагалі ніхто, окрім ворога. Люди не будуть утримуватися від читання про наші успіхи, навіть якщо це ворожий ресурс. Це просто не так працює.
Я не розумію, чому прес-служба, наприклад, Азербайджану, під час Карабаської війни публікувала всі населені пункти, що були взяті, з затримкою в 6-12-24 годин, а ми не можемо собі дозволити офіційно, в сводці ГШ, написати що ми контролюємо село... вже більше тижня.
Цьому немає логічного пояснення. Це не нормально, що люди звикають до ворожих ресурсів, як до джерел інформації.
Ну тут це від людини до людини. Я наприклад іноді заходжу в один руснявий паблік, щоб там палити російські пердаки в коментах. Там звісно ж намагаються подавати новину не так боляче як вона є насправді, але мені якось пофіг, я розумію що русні дали по зубам. Інше питання коли всепропальні люди в такі пабліки заходять. Тоді так, з ними ці приколи спрацюють
Скопіпастю одну думку про це:
Все так.
Ну тут це від людини до людини. Я наприклад іноді заходжу в один руснявий паблік, щоб там палити російські пердаки в коментах. Там звісно ж намагаються подавати новину не так боляче як вона є насправді, але мені якось пофіг, я розумію що русні дали по зубам. Інше питання коли всепропальні люди в такі пабліки заходять. Тоді так, з ними ці приколи спрацюють