Привіт, я схильний думати, що в мене СДВГ. Хочу спитати поради: може хтось має такий саме деагноз, або знайом з кимось хто вже лікується.
Що таке СДВГ? Це банально дефіцит уваги. Тобто такий стан, при якому дуже складно концентруати увагу на виконанні якогось одного завдання.
Приклади симптомів неуважності:
- неможливість зосередитись на задачі протягом тривалої години;
- дезорганізація (наприклад, не виходить регулярно користуватися щоденниками чи календарями);постійна забивливість (речей, що сталося сьогодні вдень тощо);
- легка відволікання людини та її неможливість повернутися до
- попереднього завдання;
- затримка у виконанні завдань і постійна неорганізованість;
- надмірна незграбність;
- засипання на уроках чи зборах;
- погане керування часом.
Тобто можу сказати, що в мене майже весь набір цих симптомів. І вони час від часу то посилюються то пригнічуються, але інколи дуже важко їх контролювати.
Чому я вирішив, що в мене СДВГ? Я це зрозумів з того, що я дуже швидко втрачаю концентрацію по виконанню завдань на роботі. Дуже часто міняю роботу бо, не зважаючи на те що вмію багато, не вмію доводити розпочаті завдання до кінця, є проблеми з дотриманням плану (з тасками на борді).
Може ви теж стикались з цим діагнозом і у вас є якісь поради?
у меня тоже что то похожее.. +с войной заметил крыша чуть начала протекать. могу воспринять неправильно смысл написанного в чьём то посте или комменте и написать в ответ всякой херни. наверно мозг просто перегружен.
выход из этой ситуации. не знаю какой выход.
Ти створив цей сайт. Ми створили кантєнт. Тобі здалося шо в тебе СДВГ
Та ні, я реально страждаю від развокусу. Це не постійно, іноді відступає, але я можу точно сказати що маю таку проблему ще зі школи. Може я помиляюся, але мені цікаво поспілкуватися з тими, хто реально має такий діагноз.
В мене все теж саме. Почалось десь з початку війни, працювати неможливо, сиджу годин по десять за компом, роблю роботи годин на шість-сім. Жахливо. Але просто абстрагуватися теж не можу. Бувають дні, коли я викладуюсь прям капітально, але тоді на наступний день мертвий.
Хлопче, я тобі скажу, що наш мозок на скільки мозгової роботи не пристосований. Ти що 10 годин, працювати
Зависть, я і в найкращі формі, таку концентрацію не витягую. Ну в цілому так, в треді про ранок смартфону я казав, що таким займатися, як скролінгом новин саме не ефективна річ. головні новини не упустиш і так, а другорядні нічого тобі нового не скажуть та ніяк не впливають
Думаю що такий діагноз всеж таки ставить спеціаліст, а в мене скоріш не діагноз, а підозра. От я шукаю когось хто вже валідував цей діагноз у фахівця. Хочу почути досвід.
не гуглив взагалі, я до твого посту не думав, що це якийсь діагноз
Щось гуглив по цьому питанню? Або якось пробував вирішувати?
Все так, коли я міг в концентрацію, мозок відмовляв на відмітці десять годин, але зараз то не чистий час. Повільно, неінтенсивно працюючи, роблячи перерви на думскролінг і тд, сидіти можна мабуть ще більше
Скажімо, судячи з УЖ, ти хоч відразу організувати щось серйозне і значне, замість зменшення задач і їх приорітезацію. Я думаю, що багато чого можна було не чіпати, і робити поступово пізніше. Мозковий ресурс, такий же ресурс, як мязи і якщо ти будеш тягати роялі то це не фізкультура. Тому зменши потік інфи, а особливо з різних джерел за день. Мозок виділяє ресурси і гормони на то все. Звідти ж швидке вигорання, бо мозок хоче цукерку отримати зробивши швидко і в пару кроків.
Контролировать не получится, но сможешь разобраться, как это работает и знать свои лимиты.
У меня половина круга общения программисты и эти темы много раз обсуждались. Есть даже какой-то консенсус, что максимум в неделю можно выжать работы где-то от 15 до 25 часов.
Я звернув увагу, що можу на одне й те саме, у різні дні дивитися у різному світлі. Дійсно, коли я виснажений, але не даю собі звіту про це, то бачу таски в сірому або чорному світлі і робити нічого не хочеться і взагалі хочеться уникнути цієї роботи. І навпаки, коли відпочив - є бажання все переробити. Проблема у тому що такі спади в підйоми я теж не контролюю. Тобто спад може трапитися посеред робочої неділі, а завтра дедлайн, а сил щоб доробити таск не те що нема - навіть якщо через силу робиш виходить повне лайно, що краще навіть не починати. Тобто ці спади-підйоми неконтрольовані і це хочеться якось звести до контрольованої системи.
Я думаю концентрация тут просто неправильная концепция, из-за нее трудно понять, что происходит. Вознаграждение, которое ты можешь получить дает мотивацию работать, если вознаграждения никакого нет, его перспективы туманны и вообще нет уверенности в будущем, то с мотивацией тяжело. Новизна, дедлайны, сложность тасков, чтобы было чалленджем для себя, все может помочь с мотивацией, но все равно важно разобраться, что именно мешает мотивации.
Розуміння як з цим працювати це як раз з моєї точки зору елемент контролю. Тобто якщо розуміти свій стан, то можно показати адекватну табличку типу «я перегружаюся не чепати 2 дні» і реально йти перегружатися, а не втичити в щось інше. Це було б ідеально.
Так-так, ти влучно підмітив. Мені треба декілька днів дисконекту від інтернета щоб перезавантажити мозок, і я почав виділяти одну пріорітетну задачу по проєкту. Ще треба навчитися відключатися від сайту та реалізовувати пріорітетну задачу. Взагалі це дуже прикольний приклад, коли я не можу нормально "відключитися" від зайвих думок. Це я і називаю "розфокус" та "невміння концентруватися". Таке ще було в школі, і тільки зараз я почав бачити це з, так мовити, сторони. Навіть якщо я напишу ідеальний план - я не зможу триматися його. Це схоже на те як пʼяній людині пропонують пройти по прямій, коли лінія - це плін, а ти не пʼян а просто не можеш сфокусуватися.
Тренуватися треба: коли працюєш, телефон/новини/чати за розкладом, 5 хв наприкінці кожної години, наприклад.
Скласти вимоги до робочого дня і за їх невиконання покарання: наприклад, 50 разів присісти/віджатись)
І все це системно, не один день.
Я так не живу. Тільки працюю. Коли ти сам собі начальник, без самодисципліни важкувато. І способи дотримання цієї дисципліни у деяких працюють, у інших - ні. Я обрав ті що працюють.
Коли служив строкову, то так і жив)
Режим, накази, "покарання". Яка різниця хто тобі віддає ці накази - офіцер чи ти сам.
Ну так і нахуя продовжувати так жити? В армії ти був змушений. А зараз що?
Нахуй так жити, як той собака Павлова?
От природы у нас только кардио (когда максимум разных мышц сразу сокращать), но оно и самое не комфортное. Отдельные мышцы качать легче.
Я маю на увазі що я згоден на навантаження, але якщо ці навантаження будуть природніми. Приклад: треба підняти камінь - отримуєш дозу дискомфорту, але вона не настільки критична щоб інший раз робити це через силу або відчувати якісь негативні почуття через те що не підняв камінь.
Комфорт это комфортно конечно, но наш организм эволюционировал для выживания в сложных опасных условиях всю жизнь, а не нахождения в комфорте. Даже клетки имеют разные алгоритмы работы в зависимости от еды, которую ешь и сколько ешь, чтобы либо максимально быстро усваивать еду, либо заниматься мейнтенансом, когда еды не будет долгое время или только растительная, как в дикой природе.
Стосовно відчуття сорому. Питання риторичне до себе: чи хочу я жити з цим почуттям?
На спорті я зрозумів одну річ. Мій тренер попросив мене кидати йому усю їжу яку я їм. Потім розповів про те як працює організм і про те як їжа впливає на організм. Потім він попросив змінити раціон і я почав їсти каші, мʼясо, овочі. Взагалі перейшов на нормальну їжу. Так от, я практично не робив над собою ніяких зусиль і не відчував ніякої провини за те що в мене якісь нетакі показники. Тобто все пройшло для мене доволі природньо.
Зараз я слухаю чувака Лабковського і він переконує що не треба робити те, що тобі не подобається. І знаєш, почав почувати себе набагато краще. Тож я шукаю таких способів вирішення питання які будуть мені комфортні.
Я дійшов в результаті до того, що мені стає соромно за самого себе, коли я не виконую поставлені завдання. Це питання сили волі.
Гарний приклад — дівки) Вони коли на дієту сідають, то дуже міцно себе тримають, не дають розслабитися
Я робив зусилля над собою, пішов на спорт (вже місяці 3 ходжу). Все одно це допомогає, але не системно. Спорт звісно підвищує концентрацію не надовго, але все одно притримуватися розпорядка дуже важно, причому я не дуже хочу знущатися над собою бо це може розвити депресію. Чув що СДВГ лікують медікоментозно. Може є більш гуманні способи порозумітися з собою. Наприклад на спорт я ходжу тому що це мені подобається, а не тому що я себе цим наказую.
Сам із собою)
І до війни часто "зависав", на 10-хвилинні завдання витрачав пару годин. Тоді почав реально себе пИздити. Допомогло.
Це ти зі спеціалістом склав такі вправи, чи інтуітивно?
Хлопці, судячи з 2х попередніх коментарів, цю заразу ми підчепили на УЖ, негайно заходим https://is.gd/u1TXB0 для оздоровлення!!!!
оу є
Так набагато краще, але все ще не можу ніфіга закінчити. :D
оу ю
Якщо вам допомогло відпишіть
приєднаюсь до питання, маю ту саму проблему
У мене СДВГ. коли треба шось велике і складне запрограмувати юзаю L-tyrosine + 5htp.
Взагалі регулярний спорт все значно поліпшує
Шось пив у дитинсві – не памятаю) А так тільки ці штуки пью. А, ще медитація суттєво допомагає збільшити рівень уваги та концентрації.
Дякую за відповідь!
В Харківській 20ці була Неля Григорівна. От вона і поставила діагноз в кінці 90х. А препарати сам шукав і тестив)
прояви: Трабли з увагою та усидливістю
Ти назвав пару препаратів, я знайшов у статі такі:
Можеш ще трохи розповісти про лікування. Тобто все обмежилося прийомом "L-tyrosine + 5htp", або ще якось підлаштувава життя під цю особливість (що змінилося у житті після того як стало зрозуміло що з тобою і які практичні кроки довелося зробити окрім припаратів)?
Привіт, звертався до спеціаліста або самостійно поставив? Якщо звертався то до кого (може назва клініки)? Яки прояви СДВГ в тебе (наведи будь ласка приклади)?
Точно такой вопрос был на тж перед закрытием, опять посоветую посмотреть видео (eng) https://www.youtube.com/watch?v=wFXrvGVcuxE