Я, як депутатський синочок, три з половиною роки повномасштабки ховався від армії за мамкиною спідницею, але завдяки народним месникам і борцям за справедливість, які викликали поліцію, поліція приїхала в магазин де я в той момент був на зміні, і забрала мене в армію, через що продавчиня, моя підлегла, та моя мама влаштували істерику з криками на ту людину яка викликала поліцію.
Десь так я власне і потрапив у армію. На думку більшості жителів мого села.
А справжня версія даних подій, про які в селі знає максимум з десяток людей, полягає в тому, що я пішов у армію добровольцем, попередньо місяць розмовляючи з двома підрозділами, і загалом у мене все заїбісь (не враховуючи того факту що я вже тиждень в ізоляторі через підхоплений вірус Коксакі).
А більшість подій які вигадали жителі села спираються виключно на інформацію в публічному доступі від однієї їбанутої сімейки + їхні власні домисли сформовані на думці, що в нас тут їбать піздєц людей пакують і увозять на бамбас.
Дякую за увагу.
8 коментарів