Анотація. Мені так і не вдалося знайти рецензію, яка б передавала моє відношення до цього фільму. На мою думку, Bullet Train повністю відповідає тому, що я очікував отримати від роботи Літча. Це не новаторська робота в жанрі, але якісна та стильна суміш перевірених часом прийомів. Це Тарантіно та Річі в одному флаконі, особисто мені такого бракувало, окремо хочу відзначити влучний саундтрек, який відправився до мого плейлісту. Рецензія нижче, як і більшість рецензій страждає від претензійності та незрозумілих для мене очікувань. Це не фільм Пола Томаса Андерсона або Терренса Маліка. Також це один з небагатьох випадків, коли я публікую не свою рецензію (або звичайну думку), а публікувати чужі мені просто не цікаво. У майбутніх постах я повернуся до історії кіно та цікавих інтерв'ю. Обережно, спойлери!
Дія запаморочливого і жорстокого фільму "Bullet Train" відбувається в Японії у швидкісному поїзді, який перетворюється на театр смерті. Його можна подивитися - в ньому грає Бред Пітт - жартівливий, місцями смішний і передбачувано дурний. Голлівуд вже давно штампує тупі, жорстокі історії, з тією лише різницею, що сьогодні режисерам більше не потрібно виправдовувати криваву бійню моралізаторством або базікати про героїчні кодекси. Спецефекти, звісно, теж стали кращими - бризки крові виглядають дуже гарно.
Історія випадкова, відчувається вайб Looney Tunes у стилі Тарантіно. Здебільшого це стосується лиходіїв, які деруться, вбивають і знову деруться, а розкутий Пітт пересувається потягом, жартуючи, грабуючи, інтригуючи й бігаючи. Його персонаж, найманий вбивця, який переживає кризу довіри. На цьому завданні він має прізвисько Сонечко (Ladybug) та отримує накази від балакучої жінки (Сандра Буллок), яка здебільшого залишається за кадром. Для своєї нової місії йому доводиться вкрасти портфель, за яку він береться з проблемами тривожності та серйозними навичками.
Фільм, вільно адаптований за мотивами роману японського письменника Котаро Ісаки "Maria Beetle", був знятий режисером Девідом Літчем і сценаристом Заком Олькевичем. Як і слід було очікувати від касової студійної картини, при перенесенні на екран відбулися зміни, включаючи комерційно-стратегічний склад головних героїв. Більшість з них тепер західні, в тому числі: Беніто Антоніо Мартінес Оказіо, який з'являється як карикатура на картель, Браян Тайрі Генрі та Аарон Тейлор-Джонсон, в ролі британських найманих вбивць, що працюють в команді. Також на борту Джої Кінг, Хіроюкі Санада, Ендрю Кодзі, Зазі Бітц, Майкл Шеннон і Карен Фукухара.
Приємний акторський склад є однією з визначних пам'яток фільму, так само як і його хореографія трюків. Літч - колишній каскадер (він працював дублером Пітта), і його досвід можна простежити протягом усього "Bullet Train", дія якого відбувається переважно у вузькому просторі потяга, що мчить з Токіо до Кіото. Літч виконує хорошу роботу в цих суворо обмежених просторах, і одна з найдотепніших сутичок це, коли Сонечко та Генрі борються на сидіннях віч-на-віч через стіл, а у цей момент жіночка, що нічого не підозрює та схожа на Гарта зі "Світу Вейна" просить тиші.
Кожен вагон є окремим знімальним майданчиком - це частково тому, що Літч надто зайнятий жонглюванням частинами історії, що швидко змішуються, включаючи велику кількість флешбеків. Знову і знову фільм відривається від основної дії, щоб заповнити історію одного з персонажів, які не є такими цікавими, як Пітт та інші. Ці флешбеки додають незначної текстури та зменшують інтерес. Гірше того, через те, що він неодноразово повертається до минулого, Літчу ніколи не вдається побудувати стійкий оповідний імпульс всередині поїзда, що сильно псує фільм в цілому.
У "Bullet Train" немає жодних ідей, тобто нема про що думати, окрім того, наскільки круто виглядає Пітт і як ефектно показано насильство. Безумовно, значна частина творчої енергії тут пішла на пошук різних способів вмерти - а це майже повністю чоловічий смертельний марафон. Хтось помирає від меча, хтось від отруєння (зверніть увагу на очі, що кровоточать), а хтось вилітає з цієї смертної котушки через вибухи або удари. Одному чоловікові перерізають горло ножем, а іншому стріляють у шию. Бідолаха марно намагається зупинити кривавий гейзер, який б'є, як вода з фонтану.
Вам не повинно бути до цього діла. Більшість персонажів - одноразові, взаємозамінні міньйони, які снують навколо, перш ніж їх неминуче знищить хтось інший з більшою зброєю та мізками. Персонажі понівечені, пошматовані, знищені, один хлопець втрачає половину обличчя - бах-бах, ха-ха.
У "Bullet Train" є свої моменти, кілька смішків, кілька крутих рухів, але в інших місцях у Літча виходило краще, в тому числі в оригінальному "John Wick", який він зняв (без зазначення авторства) разом з Чадом Стагельскі. Та історія про помсту, має таку ж велику кількість акторів, але він краще структурований, більш модульований і має крихкий наліт високих ідеалів (прим. дійсно, і чому я не читаю рецензії?). Герой "John Wick" виконує місію, а Сонечко - роботу. Інакше кажучи, "John Wick" у класичній американській (кінематографічній :')) манері являє собою виправдання тієї бійні.
"Bullet Train" навіть не обтяжує себе подачею таких самопіднесених, улесливих для глядачів фантазій - його жага до крові чесна.
#nytymes, #bullettrain
Саундреки бомба, кайфую...
Для мене цей фільм неочікувано став одним з найкращим за останній час. Хоча, якщо бути чесним, кіно не так часто дивлюсь, більше серіали. Враховуючи бюджет фільму, вийшло супер якісно. Якщо порівнювати з тією самою "Сірою людиною" (бюджет $200 млн.), "Bullet Train" ($85-90 млн) дає набагато більше емоцій та залишає приємий післясмак. Чудове кіно для того щоб відволіктися від всього, що зараз відбувається.