Шикарна відео подорож по перших Темних Душах

Про Дашу жиза жизулечка, так воно в принципі і є

Але багато з тих, хто грав, мабуть погодяться, що складність полягає здебільшого в вивченні механік, трошки досвіду і можна на класі ріпостити лицарів / Хавеля / Гвіна і рубати в капусту всіх інших (хоча Гвін то є топовий бос, я чисто до слова)

Для мене ДС це в першу чергу атмосфера. Ця суцільна пітьма, що тяжіє, безнадьога, тотальний імпендінг дум. Розкішний лор. Ще приємно вразило, наскільки там крута рольова система, шмот, білди, ось це все. А складність - це таке. Перша частина подарувала вагон вражень про це: як я просто підскочив з дивану, коли зміг зробити ріпост чорному лицарю при поверненні в Undead Asylum, я був такий задоволений, кинув геймпад, піднявся з дивану, типу "сасай" сказав грі

Але лицар не заваншотився, він встав і відправив мене до вогнища. Чи Арторіас або Орнштейн зі Смаугом, боже, як це було круто. Чи як до мене вторгнулись в Blight town, в мене було вагон душ, я дійшов до вогнища, а він не працює. Я хз, що це було, думав я граю офлайн (я грав в гостях). В результаті довелось тупо битися за життя, причому вперше (я не знав про цю механіку навіть), і на чужих умовах.

Чим цікавий ДС. В ній дійсно відчуваєш як стаєш кращим. Відчуваєш свій розвиток як гравця. Приємне відчуття.