Террі Пратчетт - “Душевна музика”

Він був антропоморфним уособленням. А от Старий Тхір Рон, приміром, був людиною - принаймні формально.

А от, приміром, Домовина Генрі заробляв на життя тим, що нікуди не ходив, у нього була табличка із написом: “За малу суму не буду проводжать додому. Кхе-кхе”.

Арнольд Колобок не мав ніг. Але він, здається, не надто тим переймався. Він хапав людей за коліна й казав: “Розміняєте пенні?” - і так заробляв на людській розгубленості.

А ще був один, якого звали Качуром, бо в нього на голові сидів качур. Ніхто йому на це не вказував. Ніхто не привертав до цього уваги. Ніби це просто якась неприкметна риса. Але Смерті ця тема не давала спокою, хоча в цілому він почувався безтурботно.

Він шукав, як вивести розмову на цю тему.

“ЗРЕШТОЮ, - думав він собі, - ВІН ЖЕ МУСИТЬ ПРО ЦЕ ЗНАТИ, ПРАВДА? ЦЕ Ж НЕ ЯКАСЬ ТАМ ПЛЯМА НА КУРТЦІ”.