Пам'ятаєте оце типове шкільне вчитилькине “та йому в одне вухо влітає а в інше вилітає”? Типу, пояснення неуспішності дитини. Типу, самі винні, що такого виховали неуважного. А батьки такі, “ну так, ми з ним поговоримо” пук - серь. І в кінці кінців крайньою виявляється дитина.
А в розвинених країнах це зветься “Синдром дефіциту уваги”. Вважається серйозною проблемою і після диагностування починається терапія яка може тривати все життя.
Ось так.
Терапія на все життя. Звучить як щось неефективне
Як і антиретровірусні проти ВІЛ
Ну вона допомагає жити з хворобою. Інсулін теж не поспішає лікувати діабет.
У Террі Пратчетта було інтерв'ю з розповідю про шкільний "буллінг".